Характер, отношения с Рамосом и прочее. Кравченко поделился воспоминаниями о совместных футбольных выступлениях с Зозулей

Тренер "Олександрії" Сергій Кравченко пригадав часи виступів із Романом Зозулею у "Динамо" та "Дніпрі". Сьогодні Роман святкує своє 35-річчя.

‒ Сергію, пам’ятаєте вашу першу зустріч з Зозулею? І де це відбулося – в "Динамо" чи в "Дніпрі"?

‒ В "Динамо" він був молодий гравець. Конкретно першу зустріч або розмову не пам’ятаю, але ми в принципі нормально спілкувалися з молодими “динамівцями”: Ярмоленком, Зозулею, Кравцем. Швидко знайшли спільну мову, не скажу, щоб прямо товаришували, але спілкувались добре. Потім спочатку я перейшов до "Дніпра", а потім вже і Роман.

‒ Яка Роман людина?

‒ Дуже добра, гарна, пряма, завжди за справедливість, відстоює свою думку.

‒ В колективі він більше як лідер чи на других ролях?

‒ Коли був молодим, то зрозуміло, що не міг претендувати на це звання. Але по характеру він лідер, приклад праці на полі. Він лідер не стільки словами, скільки своїми діями на полі й працездатністю. Ще з молодих років за це його поважали: тренери, партнери й навіть опоненти.

‒ Може згадаєте якісь моменти, коли самовіддача Романа на полі завела партнерів?

‒ Якийсь конкретний момент не згадаю, це міг навіть бути якийсь підкат. Він більше зроду боєць, це не один момент – підставити ногу або голову, він завжди такий, навіть на тренуваннях. В ньому завжди всі були впевнені, що він себе жаліти не буде та буде чіплятися за кожен м’яч. В нього досить сильний характер і навіть у часи, коли щось не виходило, не грав, ні міг забити гол, він проходив ці етапи з мужністю. Бо характер, як у житті, так і в спорті – найголовніше. Потім вже йде і техніка, і майстерність, і швидкість. Завдяки характеру Зозуля досяг успіху.

‒ Як вдавалося знаходити місце на полі Роману під час шаленої конкуренції у ланці нападу?

‒ У "Дніпрі" шалена конкуренція на позицію нападника: Селезньов, Калинич, Матеус, але місце на полі для Романа завжди знаходилось. Зозуля – це гравець на команду, хоча і забивав достатньо. Рамос його ставив на тренуваннях правим захисником, затикав діри Романом, але Зозуля своєю працею довів своє право бути нападником. В "Дніпрі" взагалі в той час була команда, що характерних хлопців достатньо, не один Роман. Це починалося ще з тренувань, у нас такі серйозні заруби проходили, але все з повагою один до одного.

‒ Крім характеру, чим Зозуля вирізнявся з-поміж інших форвардів?

‒ Він добре чіпляється за м’яч, дуже гарно грає головою. Коли грали при Рамосі більш вертикально, то Роман завжди боровся, забивав голи. Може, і не дуже багато, але компенсував це грою на команду та самовіддачею. Багато пресингував, розумів, як і коли це треба робити, завдяки цьому багато м’ячів перехоплював. Саме тому він і став основним гравцем у Рамоса та Маркевича.

‒ Що вам відомо про історію, коли Рамос побачив перший раз Зозулю і подумав, що це хлопчик з дубля, поки йому не пояснили, що це трансфер нападника з "Динамо"?

‒ Така ситуація дійсно була. Не згадаю конкретно, що тоді казав Рамос, але йому пояснили й він почав його ставити правим захисником та на інші проблемні позиції. А вже потім своєю працею Зозуля довів, що має грати в "Дніпрі" основного форварда.

‒ Тренери відмічають, що мати такого універсального гравця - це щастя. А для партнерів це плюс?

‒ Звісно, що плюс – для тренера та команди. У Маркевича він грав і правим півзахисником. Коли є така самовіддача, вміння працювати як на атаку, так і на оборону, то куди його не постав, він буде приносити користь. Для будь-якого тренера це дуже важливо.

‒ Який у вас найяскравіший футбольний спогад, пов’язаний з Зозулею?

‒ Перший – гол Франції. Другий – "Шахтарю", коли "Дніпро" зайняв друге місце в останньому сезоні Рамоса. В тому сезоні Рома забивав ще "Динамо" і "Металісту", якщо не помиляюсь. Один конкретний спогад візначити важко. Пам’ятаю, що він завжди працював на команду, він – гарна людина, ми й досі спілкуємось. Тому це більш комплексна історія, ніж якийсь один гол або підкат.