Степаненко: У нас есть долг перед нашей страной. Стараемся делать все возможное, потому что наш народ много борется 

"О 5 ранку я почув звуки вибухів. Я прокинувся і почав читати новини, ми зрозуміли, що почалася війна.

Ми з сім'єю негайно вирушили в підвал нашого будинку. У нас була їжа, вода і ліки, тому ми залишалися там три дні.

Якщо замислитися над ситуацією, то втомлюєшся і часом не можеш виступити на повну силу.

Моя сім'я живе за кордоном, і тому востаннє ми були разом у серпні. Бути так довго далеко від родини - це недобре для батька, для чоловіка.

Це важко і фізично, і морально, тому що в тебе немає достатньо часу на відновлення. Поїздки такі довгі, ти сидиш в автобусі, ти не можеш провести деякі процедури, які зазвичай роблять команди за цей час.

Ми справляємося з цією обстановкою, тому що граємо в таких умовах уже два з половиною роки, але, чесно кажучи, це важко і фізично, і морально.

Одного разу ми грали в Дніпрі. Це приблизно за 250 км від місця бойових дій, тож російським ракетам легко туди дістатися.

Ми грали шість годин. Ми почали о 3-й годині дня і закінчили о 9-й вечора. У нас було три або чотири будильники.

Ти розумієш, що в будь-який момент може трапитися щось погане. Це почуття завжди всередині тебе.

Тож люди, які живуть у світі, іноді не розуміють, що таке війна. Вони бачать її по телевізору, чують новини, але не усвідомлюють цих почуттів - гніву, горя.

Багато людей мого віку зараз служать в армії, вони захищають країну, залишивши свої сім'ї та дітей.

Ми розуміємо це, і саме тому нам випала честь грати у футбол. Ми можемо представляти нашу країну в Європі та світі. Ми можемо послати повідомлення і розмахувати нашим прапором", - розповів Степаненко в інтерв'ю Standard Sport.