Степаненко: С Динамо у нас общая проблема, общий враг - мы соперники только в спортивном плане

35-річний екс-футболіст "Шахтаря" Тарас Степаненко розповів виданню The National про війну в Україні.

"Моє село, де живе 1100 осіб, розташоване за 70 кілометрів від Донецька. Я не був у Донецьку з 2015 року, коли помер мій дідусь. Зараз я нервую і злюся, бо минулого місяця моє село окупували російські війська. Там поховані мій батько, дідусь і всі померлі родичі. І я не можу поїхати туди: Росія - не та країна, яку я хочу відвідати. І якби я хотів повернутися, це було б неможливо.

Моя сім'я залишалася в Запоріжжі, але коли російські війська підійшли на 40 кілометрів, ми переїхали до Києва влітку 2022 року. Заводи в Запоріжжі бомбили щодня, тому ми не могли залишитися. Зараз моя мама живе в Києві, а дружина з дітьми - в іспанській Малазі.

Після початку війни було дуже важко. Щодня ти читаєш новини і щодня засмучуєшся. Футбол не мав значення. Навіть коли я виходив на поле, я думав тільки про війну, про біженців. Я плакав щоразу в роздягальні перед матчами. "Шахтар" намагався допомогти людям. Ми одягали футболки, щоб згадати назви зруйнованих міст. Ми запрошували дітей, які втратили свої сім'ї через бомбардування. Ці емоції глибоко врізалися в серце.

Звісно, я знав людей, які воювали. Мій близький друг нещодавно був переведений через численні поранення. Він усе ще в армії, але не на передовій. До війни він був успішним бізнесменом. Він розповів мені багато історій про те, які відчуття, коли ти стоїш віч-на-віч із ворогом. Він каже, що футбол не тільки дає змогу відчувати надію, а й допомагає дати людям відчуття підтримки та спільноти.

Усі знають когось, хто загинув. У "Шахтарі" в нас два воротарі. Один нещодавно втратив батька, який загинув у бою біля мого села, інший - брата. Але це не тільки "Шахтар". У "Динамо" є гравці, чиї родичі загинули. Ми суперники тільки в спортивному сенсі. У нас спільна проблема, спільний ворог. Я відчуваю, що ми одна команда заради нашої країни. Я граю за національну збірну разом із гравцями Динамо, і ми стали близькими друзями з хлопцями мого віку

Я сподіваюся, що одного разу "Шахтар" повернеться до Донецька, але це дуже складно. У нас є гарний стадіон, але "Шахтар" покинув Донецьк 2014 року і вже минуло 11 років", - розповів Степаненко.