Сопко: Когда сборную прижало – она мобилизуется по-максимуму

"Коли нас притиснуло – далі вже нікуди, ми мобілізуємося по-максимуму. Збірна України продемонструвала в Тирані, можливо, й не найкращу свою гру, але настрій і колективізм був на рівні, і наче під замовлення ми вирішуємо своє питання. Так було і у відборі на Євро-2024. Всім хотілось би більш легкого шляху, однак знову показуємо, що самовіддача – це наша опція.

Якщо порівнювати цей поєдинок з першим проти Албанії, то гра вийшла діаметрально протилежною. І за якістю, і перший тайм ми провели дуже добре. Тобто, ми помилки виправили, ввели в стартовий склад нових виконавців, зробили вірні кадрові рішення.

- Після гри на важкому полі в Батумі були застереження, мовляв, у наших футболістів будуть важкі ноги і, через це, - високий брак в поєдинку з Албанією.

- Брак не був пов'язаний зі втомою. Це просто неправильні рішення. Ми легко втрачали м’яч, і Мудрик, і Шапаренко. Треба було діяти простіше. Так, як це робив Калюжний. Якщо інші футболісти позбавляться зайвих рухів, це піде тільки на користь збірній України.

- Склалося враження, що збірна Албанії втратила концентрацію з перших хвилин і до перерви не змогла прийти до тями…

- Албанія – це проста команда. Її козирі – не майстерність і зіграність, а мотивація і боротьба, причому, більше на емоціях. У неї немає лідерів, здатних повести за собою. І саме за рахунок емоційної боротьби й супермотивації албанці перемогли збірну України в першому матчі. В Тирані ми не дали їм викласти ці їхні козирі. Збірна України краще рухалась, краще тримала м’яч. Суперник віддав нам ініціативу і грав нервово, чим ми й скористались з певною долею везіння.

Коли команда отримує такий болючий удар, як збірна Албанії, отямитися важко. Неприємно вражає інше – те, що українці потім самі ж допомагають супернику повернутися в гру, діють без злості, без належної боротьби. Ми віддаємо ініціативу і опонент поступово приходить в норму. Немає ще у збірної України певного інстинкту, коли треба остаточно добивати суперника. Ми ж вирішили утримувати результат, в другому таймі перестали високо пресингувати, думати лише про контратаки. Ризик, звісно, був. Після пенальті у албанців наче гирі з ніг впали.

До речі, вважаю, що до перерви арбітр прогавив 11-метровий у ворота Албанії, після того, як відверто завалили в штрафному майданчику господарів поля Мудрика. Не знаю, чому рефері вирішив не карати албанців…

- На збірну України тепер чекає плейоф Ліги націй. Що можна покращити в грі нашої команди?

- До матчу з Албанією у мене була впевненість, що наша команда переможе. Будь-який ланцюг невдач колись переривається. Але вдачу треба шукати. Робити свою справу і змінювати самооцінку. Сподіваюсь, що після цієї перемоги Сергій Ребров остаточно з клубного тренера перетворився на тренера збірної, а наші футболісти нарешті спустилися на землю, забувши про свій начебто зірковий статус. Важливо, коли твоя команда починає розуміти, що пахати треба й у матчах з такими суперниками, як Албанія, Грузія та Чехія. Це й дає результат.