Рок-звезда и джентльмен. Свен-Йоран Эрикссон попробовал в жизни и карьере все

"Я хочу, щоб в підсумку люди сказали, що я був доброю людиною", - сказав Свен-Йоран Ерікссон в фільмі, знятому про нього Amazon Prime незадовго до його смерті. "Щоб запам'ятали мене як позитивну людину". Таким ми його запам'ятаємо. Запам'ятаємо й слова: "Не будьте сумними. Усміхайтеся. Піклуйтеся про себе та своє життя. І живіть".

Ерікссон запам'ятається caмe людиною, яка жила. Не похмурим стратегом, таким, що схиблений на футболі і більше нічого не бачить, крім нього. А людиною, яка встигала приділити увагу всьому - і футболу, і відпочинку на природі, і бурхливому особистому життю (на якому англійська преса зробила тонни матеріалу), і пристрасті до старого вина.

Девід Бекхем привіз йому на початку літа шість пляшок дорогого вина років випуску, що збігаються зі знаковими роками для нього. Роком народження, роком початку тренерської роботи, роком першого трофею тощо. І Свенніс, як його називали друзі, з радістю прийняв подарунок.

Причому вінцем своєї кар'єри та й кар'єри будь-якого тренера він вважав збірну Англії. Престижнішої, як він вважав, роботи в футболі немає. Тим паче, що він був першим іноземцем, який отримав таку честь.

Хоча ще він мріяв тренувати "Ліверпуль", за який давно вболівав. Його мрію легендарний клуб здійснив, запросивши тренувати у березні на матч його легенд. Заповнений "Енфілд" влаштував овацію тренеру, що не мав до нього ніякого відношення. Влаштували таку у спеціальних матчах на честь нього за його присутності на заповнених стадіонах і його колишні клуби - "Сампдорія", "Лаціо", "Гетеборг".

Писали, що він йшов як рок-зірка. Справді, всім би таке прощання, таке коло пошани.

Молодий методист

Кар'єра футболіста Ерікссона не піднялася вище глухого запасного команди Другого дивізіону Швеції. Спочатку він взагалі хотів стати стрибуном на лижах. Але після травми відмовився від цього. Грав і в хокей. А свої футбольні команди обирав близько до університетів, де навчався на економіста. Та й в 27 років став тренером.

А ось тренерська кар'єра Свена (так його також називали) тривала з 1977-го по 2019-ий рік. Вдома, в Італії, Португалії, Англії, Мексиці, Кот-Д'Івуарі, Китаї, на Філіппінах. Причому робота настільки захопила його, що через іспит на тренерських курсах він відтермінував на два дні власне весілля.

Власне, на початку кар'єри його якраз вважали теоретиком, методистом, що впихає гравців у схеми. Тому й взяли до "Гетеборга" в 31-річному віці після лише двох років праці головним тренером в Третьому дивізіоні. Там він і став одним з перших у Європі, хто відмовився від ліберо, хто вимагав від крайніх захисників більше атакувати.

Він сам зізнавався, що проблеми в "Ромі" відбувалися саме через маніакальне бажання змусити лідерів, артистів бути гвинтиками в машині. "Мене не цікавили характеристики гравців, я лише хотів побудувати свою гру". Через це він часто сварився з лідерами своїх команд, виводив їх зі складу, викликаючи заколоти в клубах.

"Він завжди говорить про команду і ніколи – про окремих гравців, навіть якщо вони – великі таланти", - ображався легенда "Роми" Роберто Пруццо.

"Я вимагав від гравців "Роми" агресію, швидкість, пресинг. Але не відчував зв'язку. У перший рік це була не моя команда". Причому не його й офіційно, адже в ті роки в Італії не дозволяли тренувати новим іноземцям. Свенніс офіційно був "координатором тренувальної бази" і під час матчів сидів на трибуні.

Не подобалися гравцям "Роми" і його жорсткі заборони куріння, алкоголю, пізніх вечірок.

При цьому ще в "Гетеборзі" він запрошував професійного психолога до команди. Та й сам був психологом. Перед фіналом Кубка УЄФА-1982 взяв один з переможних прапорів, які грізний "Гамбург" вже розвісив на вулицях, та повісив у роздягальні. І більше не казав своїм гравцям нічого. "Мені не потрібно було говорити. Вони самі знали, що робити". І вони виграли.

У "Бенфіці" він призначив у свій штаб Ейсебіо, якого керівництво хотіло вигнати. Причому асистентом тренера воротарів. "Він зберіг свій блискучий удар, а кращого тренування для наших воротарів і не може бути".

Лицар на роздоріжжі

Ерікссон іноді здавався успішним, щасливим тренером, а іноді – лузером, невдахою. Іноді - сильним фахівцем з характером, іноді - тим, хто пливе за течією. Іноді – жорстким тактиком, іноді – тренером взагалі без тактики, виключно мотиватором.

Він багато програвав - фінал Кубка Чемпіонів, два фінали Кубка УЄФА, з "Ромою" та "Лаціо" втрачав Скудетто в передостанньому турі. Зі збірною Англії вилітав у чвертьфіналах великих турнірів - двічі у серії пенальті та одного разу - через дурість Девіда Сімена проти Роналдіньо. З "Лаціо" повинен був виграти більше одного Скудетто та досягти більше, ніж чвертьфінал Ліги Чемпіонів.

Але ж він і виграв 18 трофеїв. З італійськими командами – дев'ять, не тренуючи жодного дня трьох головних грандів. Більше трофеїв з італійськими командами, які не є "Ювентусом", "Міланом" та "Інтером", ніж будь-хто в історії.

Йому тричі доводилося брати команди після поразок у фіналах Кубка Чемпіонів. "Рому" та "Сампдорію" - безпосередньо після цього, "Бенфіку" в другій каденції - за рік. І він зізнавався, що щоразу знаходив ситу та розбиту команду, яка вважає, що вже не підніметься ні на які вершини. Але він приводив їх до тями.

"Бенфіку" в першій каденції він вивів до фіналу Кубка УЄФА. А в другій - повернув до фіналу Кубка Чемпіонів, де програв "Мілану" Арріго Саккі лише з рахунком 0:1. Точніше - програв прокляттю Бели Гуттманна. Також виграв з нею загалом три Чемпіонати Португалії. З "Сампдорією" та "Ромою" виграв Кубок Італії і тримався в лідерах Серії А.

А його перемога з "Гетеборгом" в Кубку УЄФА викликала шок, адже шведів сприймали як аматорів, які не грають в футбол серйозно.

"Рома" зрештою отримала дозвіл для нього і заграла. Була близька до третього Скудетто у своїй історії. Лідирувала, а в передостанньому турі грала вдома проти "Лечче", який вже вилетів. Але програла (2:3), програла Скудетто і навіть поширилися чутки про здачу матчу п'ятьма гравцями (досі нічого не знайшли).

Президент клубу Діно Віола тоді сказав Свену: "Особисто ти взяв Скудетто". Натякаючи, що гравці підвели його, зрадили. Але швед в таке не міг повірити. Говорячи лише про самовпевненість гравців. "Вони постійно говорили, що вже взяли Скудетто. Мені потрібно було вивезти їх з Риму на кілька днів, ізолювати. Я лютував на них в перерві, а вони спокійно казали мені, що легко відіграються".

В його кар'єрі взагалі чимало могло скластися інакше. У "Бенфіці" 1982-го року Рада Директорів не хотіла його, волала на президента клубу Фернанду Мартінша, і тому навіть довелося зімітувати інфаркт, щоб припинити ці атаки. У "Фіорентині" та "Сампдорії" президенти помирали під час каденції Ерікссона, і клуби почали розвалюватися. В "Лаціо" президент потрапив під суд і потім – до в'язниці.

Свеном цікавилися "Ювентус", "Мілан" та "Інтер", навіть були чутки про "Барселону" та "Баварію". Але він був пов'язаний контрактами з іншими і не хотів чинити негарно. Президент "Сампдорії" Паоло Мантовані визнав, що порушив обіцянку, дану тренеру, продавши Джанлуку Віаллі, і готовий звільнити тренера від контракту, але той не захотів кидати команду.

Джентльмен

"Він був прямою людиною з бездоганною поведінкою", - каже Фабріціо Раванеллі. "Тому скрізь його пам'ятають позитивно". "Коли я був молодий, я дуже часто дратувався, а він навчив мене бути спокійним і ставитися до людей з повагою" (Алессандро Неста) . "Він був справжнім джентльменом футболу" (британський принц Вільям). "Він був фундаментальним для мого розвитку як футболіста та людини. Я шанував його спокій, ввічливість і повагу до всіх" (Сімоне Індзагі).

"Джентльмен з іншої ери. Він завжди був прямим і ввічливим, завжди далеким від негативу. Він знаходив позитив навіть у найгірших новинах. І він був чудовим психологом. Хто ще міг би керувати нашою групою зірок?!" (Серджіо Краньотті, колишній президент "Лаціо").

"З ним було неможливо влаштувати суперечку. Навіть з червоним обличчям від гніву він завжди тихо слухав і цим обеззброював навіть найвпертіших та найгрубіших. Чемпіон поміркованості та здорового глузду" (колишній Генеральний директор "Лаціо" Хуліо Веласко).

"Я був ніким, нікому невідомим юнаком з Аргентини. Але коли я вперше потиснув йому руку, не відчув ніякої дистанції, відчував, що ми на одному рівні. Він не часто втручався, завжди був скромним і більше, ніж про тактики та схеми, дбав про створення згуртованого колективу" (Хуан Себастьян Верон).

Він справді був джентльменом. Але бував й різким. "Я не хотів фотографуватися з новим президентом "Гетеборга". Він розпочав каденцію прямо перед фіналом Кубка УЄФА, але поводився так, ніби вся заслуга його і не дозволив попередньому керівництву, яке зробило всю роботу і навіть закладало свої будинки для утримання клубу, наблизитися".

Адже всі висловлювання Нести, Краньотті, Раванеллі, Індзагі, Веласко - про пізнього Ерікссона. А такі, як з часів "Гетеборга" чи початку праці у "Ромі" - про раннього. Схоже, змінили його ставлення до футболу та життя події у "Ромі" та ще важча життєва подія - складна операція його доньки. Її вдалося врятувати, а батько почав дивитися на життя інакше.

У "Фіорентині" він вже заявляв, що заганяти Роберто Баджо в схеми абсолютно неправильно. В "Сампдорії" він повернув радість футболу Рууду Гулліту, виростив Кларенса Зеєдорфа, Крістіана Карамбе, Енріко К'єзу, Верона, Владіміра Юговича. Побудував команду, яку вважали навіть сильнішою за чемпіона Італії-1990/91. Хоча взяв лише третє місце та Кубок.

А його "Лаціо" був чудовою командою. Найкращою в історії клубу. Взяв друге Скудетто у своїй історії. Зробивши неможливе – відігравши дев'ятиочкове відставання від "Ювентуса". Адже "Юве" такі сам відіграє, але ніколи не випускає. Також "орли" виграли два Кубки та два Суперкубки Італії, Кубок Кубків, Суперкубок УЄФА.

Верон, Недвед, Міхайлович, Неста. Алмейда, Манчіні, Панкаро, Станкович, Салас, Консейсау, Раванеллі, Сенсіні, Негро, Коуту, Вієрі, Сімеоне, Фаваллі, Бокшич, Сімоне Індзагі, Креспо. Тримати таку орду під контролем міг лише Ерікссон. Новий Ерікссон. Та й він не тримав, а будував колектив на взаємній повазі.

За всіх початкових проблем з зірками, в підсумку в його командах виросли Баджо (витягнутий після важкої травми коліна), Зеєдорф, Карамбе, Верон, Неста. В "Сампдорії" він спочатку сварився з Роберто Манчіні, який вказував в клубі всім - і комірникам, і кухарям, і водіям, але потім вони так порозумілися, що Роберто прийшов до нього до "Лаціо". Та й Пруццо зрештою прийшов до нього до "Фіорентини".

Та й щодо збірної Англії слід згадати, що одразу перед його приходом та трьома чвертьфіналами поспіль на великих турнірах Англія не вийшла з групи на Євро-2000. А одразу після його відходу – не вийшла на Євро-2008 взагалі. Тобто він приніс покращення. І одну з найбільших перемог збірної – 5:1 в гостях над Німеччиною у Відборі на Чемпіонат Світу-2002.

Він точно залишив помітний слід в футболі та в житті футболістів. І безсумнівно заслужив прощання рок-зірки, яке отримав. Безсумнівно заслужив банер, з яким на вчорашній матч "Лаціо" прийшов вболівальник: "Містере Свене, ти дав мені дуже щасливе дитинство".

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine