ARTICLE AD BOX
Перед перервою на збірні трапилося чимало цікавого.
Нерівний, скажімо так, вийшов тур. Одні матчі виглядали як справжнє футбольне шоу: додай з боків тисяч 50 глядачів – і від АПЛ не відрізнити. Інші – насамперед гра Колоса з Лівим Берегом – виглядали якимись тортурами, коли команди грають для будь-кого, крім уболівальників. Напевно, не варто наводити статистику середньої результативності (востаннє: 2,25 гола за гру, 18 м'ячів набралося), бо з нею як із зарплатами: в одних багатих густо, в інших пусто.
Розповісти, втім, є про що.
Шахтар вирішив зіграти за Пушича?
Парадоксально виглядає: результативність ліги кульгає на обидві ноги, а індивідуальних подвигів дедалі більше. Якщо минулого сезону першого хет-трику довелося чекати до 22-го туру (Авагімян, напевно, розповідатиме про цей подвиг навіть своїм онукам), то в цьому хет-трики відбулися давно (Назаренко, Філіппов), а вчора відбувся і перший покер.
Судаков знову коштує 100 мільйонів? Напевно, це навіть як жарт не годиться, і навіть найзавзятіші фанати Шахтаря розуміють, що цінність одного пенальті з Болонь ю вище, ніж цих чотирьох м'ячів. Тим не менш, у матчі проти ЛНЗ Георгій виглядав гравцем мрії – і, головне, це навіть не виглядало перетягуванням гри на себе.
Ні – Шахтар просто чудово комбінував, виводячи Судакова на зручні для ударів позиції. Зазначу, наскільки корисний Траоре: начебто він центрфорвард, який навіть у такому матчі не забив, але чудово грав на команду, допомагав партнерам. Як наслідок, Шахтар просто розірвав ЛНЗ. Навіть 5:1 не до кінця відображають суть: ще до закінчення години ігрового часу гірники вели в п'ять м'ячів, і потім просто зменшили оберти.
Після 5:1, звичайно, не звільняють, і такий гарний рознос – меседж, що під час цієї перерви на збірні тренера міняти не варто. Пушич, безумовно, і сам молодець, що так підготував команду на гру – але й команда, вочевидь, готова битися та грати за нього, якщо зіграла так натхненно.
При деякому збігу результатів є один компонент роботи, у яких ван Леувен та Пушич практично на різних полюсах серед усіх тренерів світу. Голландець дуже суворий: він вимагає дуже багато, і дистанцію з гравцями тримає граничну. Хорват підтримує гранично дружню, розслаблену атмосферу – це видно навіть по фотооглядах тренувань. І такі тренери у сучасному Шахтарі приживаються краще: досить згадати, як Фонсека на радість команді переодягався у Зорро. Йовічевич теж був старшим товаришем, а не “генералом” для гравців.
Проте. Таке знищення за три дні після того, як самих “гірників” знищила Аталанта, лише підкреслює, наскільки нестабільно грає нинішній Шахтар, наскільки не вміє розподіляти сили та викладатись у потрібний момент. За забитими м'ячами “гірники” впевнено, з відривом у шість голів, лідирують у таблиці, ЛНЗ – четвертий суперник із восьми, якого вдалося в цьому чемпіонаті розгромити. Але в решті матчів Шахтар переміг лише раз.
Кривбасу все дорожче обходиться принциповість із Стецьковим
Не хотів обговорювати цей внутрішній конфлікт відразу, як тільки він трапився, але зараз він очевидним чином позначається на спортивній складовій. Минулого сезону Тимур Стецьков складав із Бескоровайним одну з найкращих пар центральних захисників у всій лізі. Але вже в ході цього сезону Стецьков не захотів продовжувати контракт, який спливає наприкінці сезону... А далі слово гендиру Кривбасу.
“Він не хоче продовжувати контракт – ми не можемо розраховувати на людину, яка не хоче співпрацювати з клубом. Отакі у нас розбіжності вийшли. Футболіст не хоче продовжувати контракт – ми на нього не розраховуємо. Тепер гратиме інший футболіст. Щоб не займати місце у тренувальному процесі, він займається індивідуально.
Ми пропонували йому одну із найвищих зарплат у першій команді. Але він хоче перейти до Карпат чи іншого клубу, тому працює над цим зі своїм агентом Олегом Авдишем. Ми захищаємо честь клубу. Хочемо, щоб із клубом працювали лише люди, які хочуть працювати із клубом, які бачать себе у клубі. Такі як Романчук, Драмбаєв”.
І, загалом, учора саме “решето” біля воріт Кліщука і визначило результат матчу. Створив біля воріт Бущана Кривбас чимало, нехай і забив тільки після прямої помилки Бущана. Але Романчук — Драмбаєв – це далеко не Бескоровайний — Стецьков (перший, нагадаю, вже в Поліссі), і той же Рубчинський може собі дозволити прикластися з-за меж штрафного з правої ноги, побачити блокування – і забити вже з лівої. Пенальті у ворота Кривбасу призначили за те, що Кузик виставив руку, як у волейболі – теж дуже дивна помилка, за старої лінії оборони порядку біля воріт Клiщука було більше.
Динамо чим прохолодніше стає на вулиці, тим гірше виглядає – Герреро потрібно грати і грати, щоб адаптуватися до команди – але +6 від Шахтаря все ще зберігаються. Шовковського в черговий раз рятує нескінченна лава запасних: після виїзду до Німеччини він зробив 7 замін у стартовому складі і, як бачимо, переміг бронзового призера. Свої місця зберегли лише Бущан, Попов, Михавко, Михайленко – при тому, що без останнього стартовий склад, звичайно ж, теж можна уявити, він вийшов в основі лише втретє за сезон.
День народження – сумне свято...
...для Младена Бартуловича, який привіз Зорю грати у Рівному на 38-й день народження. Матч пройшов у зливу, і це прямо позначилося на табло – у момент переможної гольової атаки Жуніньйо просто послизнувся на мокрому газоні і дав Луану забити легкий гол. Можливо, мокрий газон завадив і Супрязі – завадив зрівняти рахунок на останніх хвилинах, хоча йому, звичайно, всі останні роки щось заважає.
Загалом, команди подарували дуже подійний матч: кожна створила та змарнувала дуже багато. Вересу не завадила навіть травма воротаря, але тут, звичайно, цікавий нюанс. Богдан Когут, капітан Вереса, цього сезону взяв участь лише у двох турах – і це дві єдині перемоги Вереса! Окрім матчу із Зорею Богдан провів у воротах матч (повний) із Колосом.
Когуту через три дні виповниться 37. У Рівному він уже п'ятий сезон – здається, що небагато, але якщо згадати, що переходив він до клубу першої ліги, то одразу розумієш, що це позаминуле життя. Чи не весь цей час він бореться за місце у складі: клуб відверто в основу підписував Паста, тренери віддавали перевагу навіть молодому Ющишину – і взагалі, слова “пора на пенсію” про нього говорили не раз. Але якось виходить в нього це: вдало чекати свого шансу і на досвіді приносити очевидну користь команді.
Ляп туру
Два претенденти, як мінімум, на четверте місце зіграли дуже нудні 85 хвилин. Климчук повернувся до стартового складу Руху, одразу повернув собі капітанську пов'язку, але до оптимальних кондицій йому явно далеко – тому він і поступився місцем на полі Квасниці, не зігравши навіть години. Швидше за все, матч закінчився б четвертою поспіль (!) нульовою нічиєю для Руху, якби Ледвій під саму завісу не віддав дуже авантюрний пас:
А так Рух був змушений ризикувати і встиг відігратися. Вже у компенсований час Краснопір заробив пенальті за фол Кампуша – і сам його реалізував. За останні до фінального свистка секунди Кампуш міг виправити помилку, але його удару після корнера не вистачило точності.
Бабич – король замін
Вражаюче, але матч за матчем завдяки замінам виграє та сама команда, яка на самому старті гравців на заявку не вистачала. Чорноморець більше 80 хвилин теж грав теж не дуже подійний матч – значну його честь він поступався грою Оболоні. Але варто було вийти на поле Іллі Шевцову, як уже за кілька хвилин він вгатив переможний м'яч. Раніше подібний трюк Бабич провернув із Олександром Пшеничнюком.
До речі, про боротьбу за виживання.
Поворознюк як X-фактор ліги
Хоча на полі в Україні буває дуже нудно, поза його межами – ніколи. Олександр Поворознюк спочатку привернув до себе увагу рішенням про зняття Інгульця зі змагань, а потім, коли уклав “перемир'я”, зробив це на таких умовах, що сплутав карти всім суперникам.
Зараз Інгулець йде на останньому місці, набравши лише п'ять очок. Катастрофа? Настав час міняти тренера? Та не сказав би. Справа в тому, що всі його десять матчів цього сезону (включаючи один кубковий) були виїзними. Для порівняння: за весь минулий сезон Металіст 1925 на виїзді набрав 6 очок, Верес, Чорноморець та Минай – по 10. Просто ці дуже скромні досягнення на виїзді були між домашніми матчами і не впадали у вічі.
Зараз Інгулець грає лише на виїзді і поки що збирає нічиї. Так, не феєрить – але, наприклад, у Оболоні поки що 0 набраних очок за межами Києва, просто цього, знов-таки, ніхто не помічає. Так, команді з Петрового доводиться жити в режимі цирку – зокрема, у тому плані, щоби щотижня переїжджати на нове місце. Але подивіться на це з іншого боку: наступного року Інгулець зможе взагалі нікуди не їздити, просто приймаючи одного суперника за іншим – і чи це не стане козирем у партії за місце в УПЛ? Відставання і зараз фактично немає.
Головне, щоб цю другу частину сезону було де грати. Якщо й 2024-го “Інгулець Арена” не буде готова, президент клубу виглядатиме зовсім безглуздо.
Сейв туру
Саме в останньому турі Інгулець зміг добути нічию у Львові. Карпати продовжують насилу звикати до вищої ліги: в окремих матчах їхня тактика виявляється надто авантюрною, а тут аутсайдер зміг від них відбитися. Карпати весь матч провисіли на воротах вчорашнього суперника по першій лізі, перевершили його за кількістю створених моментів – і, здавалося б, дотисли, коли наприкінці гри Шершень “укусив” Бруніньйо. Але Паламарчук потягнув удар Невеса з “точки”!
Гол туру
Такому порятунку від Паламарчука ми віддаємо першість, аби не дарувати дві премії в одні руки.
Перемога Полісся виявилася набагато важчою, ніж очікувалося заздалегідь. З Ієде на вістря Ворскла небезпечніше, ніж з Ковталюком – і Самсон міг відкривати рахунок у матчі. Але Смоляков виніс м'яч із самої стрічки, коли воротар уже нічого не міг вдіяти – а у другому таймі шикарним ударом у далеку “дев'ятку” оформив переможний гол. І все це – у масці, яку Смоляков змушений носити через перелом носа. Щоб боротися за чемпіонство, одних зірок недостатньо – і у вирішальний момент виявилося, що у Поліссі є справжні бійці.
Удар туру
Матч у Житомирі вийшов дуже подієвим, і остаточно прикрасити його міг гол воротаря. На жаль, підключення Ісенка на кутовий наприкінці гри призвело до удару повз ворота.
Тренер: Бабич (Чорноморець)