Поворознюк – о своей судимости: Сказали, что избил в армии лейтенанта и сержанта, хотя я этого не помню – так понапивались, а оказалось, это мне приписали

"Це історія 35-річної давності, ще коли я служив в армії. Сталась така ситуація, коли відмічали стоднівку і понапивались. Я залишився в каптерці спати, а на ранок мені одягнули наручники, повезли і я так не зрозумів, що сталось. Взагалі нічого не пам'ятаю – так понапивались.

Потім просидів 129 діб в одиночній камері, так і не зрозумів, за що. До мене ніхто не ходить, нічого не питає. А тоді, коли пішли очні ставки, з'ясувались, що я лейтенанту щелепу зламав і сержанту носа, хоча я цього не пам'ятаю. Але вони мені це розказували так впевнено, що я й сам у це повірив і відбув за це покарання. А виявилось, що бив їх не я, а просто мені приписали, бо його папа – прокурор, а мама – перший секретар партії приїхали, купили цього лейтенанта та сержанта і сказали: «Кажи, що це Поворознюк тебе бив». Ось і вся історія.

Він через 35 років приїхав до мене і сказав правду тільки після того, як в автокатастрофі загинула його дружина, двоє дітей і третій син лежить в комі. Йому хтось нагадав, що це карма, що в нього є якийсь гріх і він приїхав і мені посповідався, що це все він їх бив, а я за його гріхи відповів.

Хоча я сам повірив, коли на судді він сам був свідком, давав покази. Лейтенант давай покази, сержант давав – я сам повірив у те. У своїй книзі я описав ситуацію, наче це був я, бо я сам повірив у це. А виявляється, що отак буває. Перша судимість, начепили на мене ярлик бандита, а через 5 років я дізнався, що це не я.

Якби не Вологодський суд, то можна було б реабілітуватись гарно, але маємо те, що маємо. Якщо чесно – можливо, я і дякую за це, тому що я був молодий пацан, старший сержант. Думав, звільнюсь старшиною, піду в міліцію працювати, бандитів ловити, а тоді – бац, і мені самому навісили ярлик бандита.

Сиджу і думаю: можливо, і добре, що я не пішов в міліцію працювати, а став тим, ким я став", – сказав Поворознюк.