ARTICLE AD BOX
Вінгер "Полісся" Олександр Назаренко в ефірі "ПРОФУТБОЛ Digital" підбив підсумок матчу 13-го туру УПЛ із "Динамо", у якому його команда програла 1:2.
- Останні 2 матчі менше тобі вдалися. У чому бачиш причину? Десь ти грав гірше чи захисники проти тебе грали сильніше і жорсткіше?
- Не знаю, складно відповісти. Думаю, що захисники теж уже трохи по-іншому грають, не грають щільно. Не знаю, у командних діях нічого в нас не змінювалося, ми грали так само, як і грали.
Якщо брати матч із "Динамо", то до 20-ї хвилини ми контролювали гру, але 20 хвилин - це занадто мало. З "Динамо" потрібно грати так 95 хвилин.
- А з "Олександрією"? Для вас теж це був лобовий матч.
- Так, важкий матч був насамперед. Було небагато моментів і в нас, і в "Олександрії", усі хотіли зберегти свою безпрограшну серію. Вийшло так, що ми пропустили, і "Олександрія" виграла.
Але ми після того матчу не засмучувалися, тому що "Олександрія" зараз показує дуже хороший футбол, і ще довгий чемпіонат побачимо.
- Говорить тренерський штаб "Полісся", футболісти, ви теж говорили в попередніх інтерв'ю, що хочете грати в активний футбол, агресивний футбол. Зі старту такий був план?
- Ми не хотіли відходити від своєї гри. "Динамо" - топ нашої ліги, але головний тренер нам сказав, що ми будемо грати так, як ми грали завжди. Ну а потім червона картка нам трохи поламала плани, і довелося відходити, бо можна було ще 4 пропустити.
- Чи був варіант зіграти якось інакше, менш активно, десь трохи глибше, як це часто відбувається в матчах проти "Динамо"?
- Я не знаю. Можливо, був.
- Не проговорювали?
- У перерві нам сказали продовжувати грати так, як ми граємо. Тому потрібно було терпіти, страждати. Вистраждали 1 гол, забили, але цього мало.
- Не дуже звичні слова від гравця "Полісся" - "терпіти", "страждати". Це, як правило, нижня частина таблиці.
- У меншості так воно вийшло. Довелося.
- Який план узагалі на кінець року?
- Зараз перша мета - це збірна. Важливий дуже матч, потрібно повний фокус відправити туди, концентрація і вже крок за кроком іти. Не хочу загадувати, бо життя таке, що сьогодні є, а завтра може не бути. Тому побачимо.