Макси на максимуме. Почему складывается союз Таловерова и Плимута

Багато хто зустрів трансфер Максима Таловєрова до "Плімута" із неприхованим скепсисом. Команда у Чемпіоншипі, на його дні, ризикує відправитися у Лігу 1 — що тут привабливого?

Сам Максі є членом збірної України, побував на Олімпійських іграх-2024, тож виникло цілком очікуване питання — а навіщо це все? Фанатське комʼюніті ледь не хором поставило хрест на перспективах, але, вочевидь, поспішило з вердиктом. Зараз настрій кардинально змінився.

Невідомо, чи Сергій Ребров викличе центрального захисника, але останній точно на хвилі заслуженого хайпу — переможний матч з "Ліверпулем", гол, забитий у ворота "Манчестер Сіті", той факт, що "пілігрими" вже не останні у турнірній таблиці, зробили шикарну рекламу.

Але чому в Таловєрова все пішло, немовби по маслу? Розбираємося.

Ефект новизни

У ЛАСКу Таловєров котувався у ролі наближеного до основи, втім, не сприймався беззаперечною бойовою одиницею (зрештою, інакше б австрійці так легко не пристали на пропозицію англійців). Вряди-годи лунала некомпліментарна критика, було очевидно, що Максі не перестрибне уже встановлену стелю, тож рішення змінити обстановку — абсолютно правильне.

І що, що це "Плімут"? Насичений графік, вайб Чемпіоншипу, атмосфера, де обожнюють футбол — усе створене для того, щоб збагатитися унікальним бекграундом.

Важливо те, що сам Таловєров приїхав на нове місце роботи без ось цього шлейфу минулого у стилі "я не повністю реалізувався у Лінці та маю за плечима "привози", як колись із "Фіорентиною", а натомість взявся писати історію з чистого аркушу.

Оборонець усім своїм виглядом показує, як готовий поглинати новий чемпіонат та стовідсотково кайфує від цього процесу. Декому не до снаги його емоційність, її вважають надмірною, але, як на нас, претензія не вартує виїденого яйця. Британці люблять самовіддачу, хочуть її бачити, резонують з цього приводу (фанати "Ліверпуля" потужно "згоріли" у Twitter), з нетерпінням чекають на шоу, і Максі його дає.

Ефект новизни, схвальні відгуки преси, спілкування з Пепом Гвардіолою, право на помилку, але її відсутність, зарядженість на боротьбу — все це воістину надихає. Немає сенсу гальмувати гравця, якщо він розквітлий несеться вперед та до того ж гарантує якість. Тал красиво себе подав, хоче сподобатися і навіть тому закріпився у "Плімуті". "Кислих" не поважають.

Фактор Муслича

Вейн Руні був видатним нападником, є легендою "Манчестер Юнайтед", однак став нікудишнім тренером, над яким відкрито глузують журналісти. Коли і шукають винного, хто із "Плімутом" опинився у настільки невтішному положенні, то довго не думають і тицяють пальцем на "Шрека".

Є сумніви, що Таловєров погодився б на експеримент із "зеленою армією", якби нею все ще верховодив Руні, фахівець, обʼєктивно обмежений у тактичному плані, без поняття гнучкості та із поганою комунікацією з роздягальнею.

Мирон Муслич — кардинально відмінна справа. Боснієць пройшов Крим, Рим і мідні труби у австрійській глибинці, в 2022-му прийняв "Серкль Брюґґе" та через два роки фінішував четвертим (найкращий показник у Жупіле Про-лізі із 2008-го). Досягнення із бонусом — була автоматично забезпечена путівка до кваліфікації Ліги Європи.

Кампанія 2024/25 розвивалася не так успішно (що прийнятно — після занадто позитивного сплеску завжди настає різкий спад), але все одно це не кидає жодної тіні на професійну придатність Мирона.

На відміну від Вейна, зацикленого на конкретних шаблонах, новий коуч більш адаптивний, перебудував малюнок із 4-2-3-1 в 3-4-2-1, й за такого розкладу Максим вкрай необхідний. "Плімут" використовує трьох центральних захисників, тож шансів про себе заявити достатньо.

Та і не забуваймо, що у Муслича, як новоприбулого, ще не встигла сформуватися когорта улюбленців, й наставник перевіряє усіх. Уявімо сценарій, де Руні продовжує менеджерити "Плімут" — у нього могли б бути певні, усталені смаки, упередження, погляди; ось тут не факт, що Максі ось так із ходу отримав час та можливості. Мирон, як і його підопічний, пише свою сторінку та зацікавлений у перезавантаженні клубу.

Фактор ціни

Ще одна причина, чому хлопцю довіряють, напрочуд банальна — це його цінник. "Пілігрими" запамʼяталися інтенсивним зимовим вікном — що логічно, коли команда у затяжній кризі, а треба терміново рятуватися.

Взагалі "Плімут" тричі у цьому сезоні побив свій трансферний рекорд — у серпні за 1 мільйон євро придбав атакувального півзахисника Рамі Аль-Хаджа, на початку січня запросив Майкла Байду (1,75 млн євро) та закрив місяць гучною презентацією Таловєрова.

2 мільйони євро — можливо, для когось і скромна цифра, однак точно не для проєкту, що не оперує значними фінансами та ще й стоїть на виліт. Аргайл не у тому становищі, аби розкидатися грошима, тому у сподіванні побачити миттєвий результат кинув Максі у бій без зайвого розгойдування.

Це відбулося б у будь-якому випадку (треба ж продемонструвати своїм прихильникам, що всі у єдиному пориві налаштовані битися), й чудово, що вихованець донецького "Шахтаря" не підвів трибуни. Не здивуємося, якщо десь Мирон Муслич полегшено зітхнув — Максим, схоже, зовсім не відчуває тиску, з огляду на інвестовані у нього кошти, тож не треба нікого силоміць ставити у старт.

Важливий досвід

Так, Максиму часто закидували, що він посередньо виступав у Чехії та Австрії. Але, вже вибачте, центрхав володіє досвідом у першостях, які вищі, ніж УПЛ (а вона досі є мірилом якості у певної категорії наших уболівальників).

Рейтинг асоціацій УЄФА пише, що австрійська Бундесліга розташована на тринадцятій сходинці, а чеська, так завана Шанс-ліга йде девʼятою. Погодьтеся, Мирону Мусличу (як і будь-якому керманичу "Плімута") було б максимально невигідно нехтувати кадрами, що зарекомендували себе у досить конкурентному середовищі.

Ще один аргумент, який випливає із минулої тези — футболіст накопичив цінну практику на міжнародній арені. 1 218 хвилин, 1 мʼяч, проведений у боротьбі із "Уніон Сент-Жилуаз" у листопаді 2023-го — ну, гріх від такого відмовлятися.

Аргайл може похвалитися наявністю виконавців, що також випробували себе в єврокубках, проте і серед них українець ходить в лідерах

Ось відповідна статистика:

• Нікола Катич — 2 179
• Тимотеуш Пухач — 1 418
• Конор Хазард — 1 350
• Майкл Байду — 1 248
• Максим Таловєров — 1 218
• Малакі Боатенг — 533
• Віктор Палссон — 393
• Мухамед Тіджані — 127
• Хуліо Плегесуело — 125
• Корнел Сюч — 121
• Мустафа Бундю — 10

Знаходитись у пʼятірці — це дуже і дуже добре. Ростер "Плімута" нараховує 28 прізвищ, й Максі наділений своїми перевагами. Наприклад, капітан Джо Едвардс всю карʼєру бігав у низинах англійського футболу, а Раян Харді, що вразив ворота "Ліверпуля", хоч і намагався затриматися в шотландському "Рейнджерсі", теж уявлення не має, якою є АПЛ.

З огляду на все вищесказане, ми бачимо майбутнє Максі доволі безхмарним — головне, аби обійшлося без травм та пониження "зеленої армії" у класі. Хоча, якщо наш співвітчизник видасть ще ряд кльових перформансів, то точно залишиться на радарах більш престижних колективів. Уважно стежимо за подальшим розвитком подій.