Леоненко: И у сборной, и у Динамо схожая проблема - "бесполезный контроль мяча"

Колишній нападник "Динамо" Віктор Леоненко, який зараз позиціонує себе як експерт, традиційно розніс гру "Динамо" (також трохи дісталося і збірній Україні) у матчі Ліги Європи з "Лаціо" (0:3).

- Вікторе Євгеновичу, як вам старт "Динамо" у Лізі Європи?

- Час іде, а нічого не змінилося. "Динамо" грає так само, як ми у 90-х минулого століття. Різниця в тому, що ми мали моменти для взяття воріт, а у футболістів нинішнього скликання їх немає. Знову говоримо про одну й ту саму проблему. Нам давали катати м'яч там, звідки забити неможливо. Бражко непогано пробив по воротах, Ярмоленко розім'яв голкіпера, який все бачив та контролював ситуацію. Ось і всі моменти. Те, що були ще удари, значення не має. Вони загроз не несли.

– "Лаціо" досить легко забивав. У чому причина?

– Тому що класна команда. Вони швидше, краще поводяться з м'ячем, роблять все переважно в один дотик, блискавично приймають рішення. Не так, як наші – щоб приборкати м'яч, треба зробити кілька торкань. Ну і серйозні проблеми у захисті, які є у "Динамо". Коли забивали перший гол, то три-чотири гравці "Лаціо" мало не дійшли до 11-метрової позначки. Як це може бути?

Нам усі м'ячі із центральної зони забили. То підстраховка не спрацює, то забудуть суперника у воротарській. Прикро за Бущана. Його ворота буквально розстрілювали. Він там нічого не міг вдіяти. Коли міг урятувати команду, то потягнув непростий удар у нижній кут.

- На відміну від збірної, "Динамо" хоч по воротах б'є. Завдали більше ударів, ніж "Лаціо".

– Про збірну поговоримо з часом. Туди, чув, запрошують Гуцуляка, Бондаренка. Нічого проти них не маю, але тенденція така, що варто забити кілька голів, і одразу отримаєш запрошення від Реброва.

І у збірній, і у "Динамо" схожа проблема. Мої терміни "марний контроль м'яча" та "нам дозволяють грати" підходять до характеристик обох команд. Ми вже звикли, що ми не маємо моментів для взяття воріт. З "Лаціо" нам теж дозволяли грати. Звісно, ​​чому б і ні – рахунок уже 0:3. Почуття, що з італійцями грала моя команда ветеранів.