Василий Рац: В нападении я неловко себя чувствовал - вся команда на меня работает, а забиваю только я

Відомий у минулому футболіст "Динамо" і збірної СРСР Василь Рац згадав деякі етапи своєї кар'єри.

– Вам більше подобалось забивати чи "створювати" голи?

– Я ж спочатку грав у нападі. В усіх дитячих командах. І коли я переїхав до спорт інтернату, попросив тренера Валентина Івановича Борейко, щоб він перевів мене з нападу в центр поля. Бо в нападі я не отримував задоволення. Ну дали тобі пас, пробіг, забив. Знову дали пас, пробіг, забив. Зовсім інша справа грати у півзахисті. Там можна і відібрати м’яча, і поборотися, і пас дати. Бо мені в нападі було трохи ніяково. Вся команда на мене працює, а забиваю тільки я. Тому я і почав грати в півзахисті. Я відчував, що то моє.

– Який гол Вам запам’ятався найбільше?

– Їх було кілька. Якщо брати збірну – то це матч проти французів у Парижі, на "Парк-де-Пренс" у жовтні 1986 року. Ми виграли у них 2:0. Тоді забив Бєланов перший гол. А другий – я.

І ще згадую переможний гол у 1988 році в першій грі проти Нідерландів (1:0). Це були два важливих голи для нашої збірної.

А в чемпіонаті – то це у 1986 році, гра проти московського "Динамо". Ми йшли з нею на-рівних. Боролися за золото. І там через перенесену гру сталося так, що дві з трьох останніх ігор ми граємо з "одноклубниками". Спочатку грали на виїзді в манежі. Якщо ми їм програємо – тоді москвичі достроково стали б чемпіонами. Нічия давала нам шанс. Ми тоді грали в манежі. Я забив перший гол. Потім вони відігралися. Гра закінчилася внічию.

Останню гру сезону ми грали в Києві і виграли 2:1 та й стали чемпіонами. Один з голів забив тоді я. Ну і "Факелу" воронезькому я закрутив прямо з кутового. Теж гарний був гол.

– А які моменти запам’яталися, коли Ви не забивали?

– Таких не пам’ятаю. Мені ж більше подобалося не самому забивати, а коли з моїх пасів забивають. Коли даєш довгий пас на Бєланова, і він біжить та забиває. Чи хтось інший це робить. Мені це більше подобалось.