Бундеслига. Вердер – Хоффенхайм 1:3. Рехаб в Бремене

Бундесліга. 22-й тур
Бремен, Везерштадіон
Вердер - Гоффенгайм 1:3
Голи: Нсокі 7 (аг) - Штах 28, Бішоф 44, Орбан 63

"Гоффенгайм" зобов'язаний був якось відповісти після приниження минулого тижня. Тоді їх у рідних стінах знищив конкурент за виживання з "Уніона". І найгірша на той момент атака Бундесліги організувала цілих 4 взяття воріт Луки Філіпа. Відповідь прийшла в Бремені, де місцева команда завжди рада прийняти бій.

З будь-яким андергодом "Гоффенгайму" довелося б мучитися, як минулого тижня. Намагатися грати у футбол, коли цього робити не дають. З сьогоднішним ігровим малюнком команді Крістіана Ільцера набагато комфортніше. Австрієць, до речі, навіть на тлі заповненого лазарету (11 гравців першої команди) знайшов простір для маневру і зміг зробити кілька вдалих коригувань.

Повернення Нсокі в старт було не серед них. Захисник вилучився в грі команд першого кола, а сьогодні почав зустріч з автоголу після подачі Романа Шмідта. Головні твіки припали на центр поля. Важливу роль зіграло відновлення Антона Штаха, найкращого півзахисника команди. Поруч із ним вийшов Фінн Беккер, один із героїв зустрічі, а талановитого Тома Бішофа відправили в атакувальну четвірку.

Останній маневр трохи збалансував атаку, де останніми тижнями часто виходило 4 номінальних форварди і по суті це ділило команду на два юніти. Тепер же з'явилася якась цілісність, плюс гру між ліній було кому склеювати: Беккер робив це між захистом і півзахистом, майбутній баварець Бішоф – між півзахистом і атакою. Крамарич же включався у вирішальний момент з останньою передачею/рішенням.

Беккер став тіньовим MVP: зібрав найбільше підбирань у своїй команді (8), страхував опорну після постійних висувань Штаха і розпочав усі три гольові атаки. Перші 2 взагалі були як ctrl+C – ctrl+V.

У першій Штах зіграв у стінку спочатку з Беккером, потім із Крамаричем, і на протиході пробив з-під Штарка. У другій уже Бішоф зіграв у стінку з Беккером, і пробив у дальній нижній, знову в протихід, знову між ніг Штарку. Третя гольова атака почалася з пресингу, повернення Беккера та ідеального кросу Крамарича на голову Орбану.

Ось так раптово налагодили хімію в центрі поля, перестали класти на плечі Крамарича все просування м'яча, залишивши за ним право шукати зони вище. І Андрей видав за гру стільки ж асистів, скільки за всі попередні матчі сезону. Хоча потрібно зазначити, що легкий центр поля Бремена з двома креативними вісімками був однією з причин, чому зінсгаймці були такі симпатичні цього вечора.