Агент ФИФА рассказал о футбольном взлете пропавшего без вести экс-футболиста: Бросилось в глаза, как он "возил" на фланге

Жорстока війна ось вже одинадцять років поспіль ламає людські долі, приносить чимало горя, смертей та руйнувань. З дня у день з передової поступають новини про важкі бої, у яких гинуть, отримують поранення, пропадають безвісти або ж опиняються у ворожому полоні найкращі сини нашої країни. Цими днями нашу футбольну спільноту сколихнула звістка про зникнення на фронті під Покровськом відомого у недалекому минулому гравця – Романа Максимюка. Українські вболівальники добре пам’ятають його за виступами у п’яти елітних клубах – "Прикарпатті", "Динамо", "Дніпрі", "Чорноморці" та "Волині". Пограв він і в багатьох інших командах, в тому числі і за кордоном – у росії та Казахстані. Про початок кар’єрного зростання уродженця Івано-Франківської області кореспонденту UA-Футбол розповів агент ФІФА Ігор Кривенко, який посприяв йому у цьому.

- На цього футболіста я звернув увагу ще у середині 90-х, коли він був "Прикарпатті", - згадує Кривенко. – Через різні обставини Роман тоді не грав в основному складі івано-франківської команди, переважно виходячи на заміну. Однак я в нього повірив. Повірив, адже бачив у ньому дуже високий футбольний потенціал. У мене свій погляд на футбол. Тож вийшло так, що вдалося розгледіти у Максимюка ті якості, які, на мій погляд, могли зробити з нього футболіста високого рівня. Яким він, власне, і став. У той час один із досвідчених представників легендарного тренерського штабу дніпропетровського "Дніпра" 80-х років Леонід Колтун працював селекціонером у санкт-петербурзькому "Зеніті" і навіть не знав, хто такий Роман Максимюк. Можливо, не знав би і досі, якби я на основі наших з ним хороших стосунків не порекомендував гравця йому.

Під час паузи у чемпіонаті, коли збірна України грала з Хорватією матчі плей-оф відбору до чемпіонату світу 1998-го року, Максимюк приїхав на тиждень на оглядини у Санкт-Петербург, де проявив свої найкращі якості – як у тренувальному процесі, так і у грі. У "міжсобойчику" він "повозив" на фланзі одного із своїх співвітчизників Сергія Попова. Це відразу впало в очі тренерському штабу на чолі з Анатолієм Бишовцем і "Зеніт" уклав з Романом контракт. Було це ще у листопаді 1997-го року, коли із України у росію і з росії в Україну здійснювалось безліч переходів футболістів і про війну тоді ніхто навіть у найстрашному сні не міг подумати.

У "Зеніті" тоді українські гравці були в пошані: в ньому грали Олександр Бабій, Олександр Горшков, Геннадій Попович, а капітаном команди був Юрій Вернидуб. Максимюк гармонійно вписався у нову команду, відразу ж ставши її ключовим гравцем. В ній він блискуче відіграв два сезони, і навіть був запрошений до збірної України. А ще звернув на себе увагу провідних клубів. У Романа був вибір – відгукнутися на пропозицію Юрія Сьоміна з московського "Локомотива" чи перейти у київське "Динамо". Він навіть довго не роздумував: обрав "Динамо". І у подальшому ця людина залишалася вірною своїй Батьківщині. І не тільки на футбольному полі, а й на полях війни. Особисто я живу надією, що Роман Максимюк живий, а його зникнення пов’язане із потраплянням у російський полон.

• Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football

Відзначимо, що ексфутболіст Роман Максимюк зник безвісти, виконуючи бойове завдання під Покровськом. Колишній гравец, ймовірно, потрапив в оточення, і про його долю нічого невідомо.