UA-Футбол представляет соперника сборной Украины: Грузия

Після поразок Албанії та Чехії багато хто закликав до звільнення Сергія Реброва. Команда погано "запрягала", прокидалася тільки в другому таймі, й ця нерівномірність призвела до відсутності очок.

Зрозуміло, що поки головного тренера ніхто не звільнить (формально жодне завдання не провалене), однак потрібно терміново чухати потилицю — раніше "синьо-жовті" втратили місце у першому кошику до жеребкування відбору ЧС (могли поліпшити становище якраз за рахунок Ліги націй), а тепер ще й ризикують відправитися до Дивізіону С. Погодьтеся, такі собі перспективи.

По інший бік — Грузія. Грузія, у якої складається все: вона чудово виступила на чемпіонаті Європи, а безпосередньо зараз відвантажила смачний ляпас Чехії (4:1) та впоралася із Албанією (1:0). Невже нам знову слід приготуватися до проблем?

Загальна історія

Історія Грузії — це про терпіння. Збірна десятиліттями мріяла опинитися на великому форумі, але, якщо відкинути останні події, то все ніяк не могла дотягтися до жаданої мети. В середині 90-х-початку 2000-х були, мабуть, найреальніші шанси для минулого, пострадянського покоління.

У кваліфікації Євро-1996 коллектив, де виблискували Шота Арвеладзе та Георгій Кінкладзе, накопичив 15 залікових балів. От тільки це недостатній показник, коли поряд фантастична Болгарія версії Христо Стоїчкова (22) та надпотужна Німеччина (25), яка, як підсумок, не лише поїхала на ЧЄ, а й його виграла. Які тут питання?

Змагаючись за путівку на ЧС-2002, "хрестоносці" також обмежилися третьою позицією (10) — їх випередили Італія (20) та симпатична Румунія (16). Цього разу боротьба виявилася менш напруженою, але саме цей результат поки що залишається одним із найкращих у виконанні нашого опонента.

Ліга націй — ось лазівка, завдяки якій Грузія суттєво наблизилася до реалізації планів. Євро-2020 було втрачене на відстані однієї руки — у стиках вдалося розібратися із Білоруссю, проте у вирішальний момент підніжку підставила Північна Македонія; єдиний мʼяч провів Горан Пандєв.

Нова ера повʼязана із Віллі Саньолем — так, у відборі ЧЄ-2024 команда виглядала слабувато (чого вартий погром 1:7 у виконанні Іспанії), й тут вкотре допоміг "чорний вхід". У ЛН 2022/23 Грузія просувалася дуже впевнено, у своєму квартеті здолала Болгарію, Північну Македонію та Гібралтар, із шістнадцятьма балами підвищилася до Дивізіону В й таким чином отримала повторну можливість зачепитися за путівку до Німеччини. Слава Богу, все закінчилося хепі-ендом (хоча і не обійшлося без елементу драми) — Грузія пройшла Люксембург (1:0), а потім Грецію в серії післяматчевих пенальті (Георгі Мамардашвілі взяв один удар та порадував холоднокровністю).

На чемпіонаті Європи "хрестоносці" розвіяли скепсис — котувалися андердогами, а натомість спробували навʼязати бій Туреччині (1:2), зробили це із Чехією (1:1) й далі поклали на лопатки Португалію (2:0). Чотирьох очок вистачило, щоб перетнути груповий барʼєр; попри те, що в 1/8-й все було зрозуміло (1:4), Грузія першою повела та стала прикладом спортивної боротьби. Красиво.

Історія зустрічей з Україною

Україна бачилася із Грузією девʼять разів та в жодному із них не поступилася. Шість перемог, три нічиї, шістнадцять забитих та пʼять пропущених — прекрасна статистика, на якій не хотілося б зупинятися.

Чотири матчі відбулися в межах кваліфікацій міжнародних змагань. Борючись за ЧС-2006, "синьо-жовті" тріумфували на львівській "Україні" (голами відзначилися Олексій Бєлік та Андрій Шевченко), в Тбілісі ж господарі вперлися та не дали взяти максимум — на старання Руслана Ротаня у кінцівці відповів Георгій Гахокідзе.

До Євро-2008 ми зовсім не наблизилися — це не дивно, коли в групі Франція та Італія (до того ж зуби показала Шотландія). Четверте місце, позаду — Литва, Грузія та Фарерські острови. "Хрестоносці" виступили посередньо, але от з нами зчепилися на славу — спочатку 3:2 у Києві (Шевченко, Ротань та Русол таки вгамували намагання Арвеладзе та Деметрадзе), а потім 1:1 (Шелаєв та Сирадзе обмінялися точними пострілами).

Сучасний стан

Тренер. Віллі Саньоль перебуває на тренерській ниві із 2013-го. Дебютний досвід був отриманий біля керма Франції U-21 — із Дінем, Умтіті, Мартіалем, Рабйо, Товеном та Алле молодий спеціаліст сперечався за вихід на Євро-2015, однак у стиках поступився Швеції. Із завершенням циклу прийняв "Бордо", гарантував потрапляння до Ліги Європи, але в кампанії 2015/16 не впорався із навантаженням на декількох фронтах та опустився на десятий рядок турнірної таблиці. Тоді це вважалося феєричним провалом, сьогодні ж жирондинцям, котрі докотилися до статусу аматорів, залишається про таке мріяти.

У 2017-му француз асистував Карло Анчелотті в мюнхенській "Баварії", один матч відпрацював у якості виконувача обовʼязків (встановив 2:2 із "Гертою"), а наступної пропозиції чекав цілих чотири роки. Грузії не звикати до запрошення іноземців (у різний час на містку верховодили Ален Жиресс, Клаус Топпмеллер, Ектор Купер, Владімір Вайсс та інші), але треба визнати, що новачка зустріли із насторогою.

Саньоль все ще сприймався персоною, яка себе не повністю реалізувала (особливо на тлі більш зіркових попередників), втім, завдяки характеру й менеджерським навичкам саме він правильно організував штаб. Результат добре відомий.

Наголосимо, що тут стався переломний момент — до поїздки на поля Німеччини "хрестоносці" сповідували оборонний стиль та проштовхували мʼяч за рахунок контратак. Проте напередодні форуму Віллі залучив до процесів Рамаза Сванадзе. Ви точно чули це імʼя, коли спостерігали за молодіжним Євро-2023 — тоді Грузія сенсаційно очолила квартет із Португалією, Нідерландами та Бельгією.

"Сенсаційно", поки ми не знали внутрішню кухню — як продемонструвала практика, коуч молодіжки підготував якісне підґрунтя, а його присутність на ЧЄ-2024 розслабила роздягальню, зняла тягар підвищеної відповідальності та дала можливість, як би це не звучало, насолоджуватися грою. 1/8-ма — це частково й його заслуга.

Наразі можемо констатувати, що Саньоль проживає найкращий період у карʼєрі. Сміливий перформанс у червні-липні, перемога над Португалією — головна візитівка, яка завжди буде на слуху та забезпечить роботою.

Команда. Грузія ніколи не була позбавлена колоритних персонажів, які тягли за собою решту партнерів. Вищезгадані Георгій Кінкладзе, Шота Арвеладзе, ті ж Георгій Деметрадзе чи Каха Каладзе мали зірковий статус, але їхнього впливу так і не вистачило, аби зі збірною пробитися на елітний рівень.

Зараз є Хвіча Кварацхелія ("Наполі"), навколо якого прийнято формувати кістяк. На щастя, вінґер не один, кого варто відзначити — взагалі нинішнє покоління дуже орієнтоване на Європу, що не може не радувати.

Георгі Мамардашвілі прекрасно зарекомендував себе у "Валенсії" (зрештою, "Ліверпуль" не звернув би увагу на будь-кого), а Жорж Мікаутадзе ("Ліон") розділив звання найкращого бомбардира континентальної першості. Похвалимо Отара Кітеїшвілі (у складі "Штурму" рубається в Лізі чемпіонів), Зурико Давіташвілі ("Сент-Етьєн"), Георгі Кочорашвілі ("Леванте"), Гіоргі Чакветадзе ("Вотфорд"), віддамо належне й мегадосвідченому Гураму Кашії, який у тридцять сім все ще підтримує гарну форму та не розгубився у братиславському "Словані".

І, звісно, куди без сліду УПЛ. Георгій Цітаішвілі сподобався на ЧЄ та відправився у оренду до "Гранади", присутні Гіоргі Гочолейшвілі ("Шахтар" віддав підопічного "Копенгагену"), Шота Нонікашвілі із ЛНЗ зʼявився проти Чехії. Також раніше на балансі київського "Динамо" знаходився Лука Лочошвілі — так, не пішло, але цілком непогано виходить у "Кремонезе".

• Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football

Обойма доволі збалансована, хоча не без недоліків — Грузії б ще одного-двох якісних нападників. Саньоль оперує схемою 3-5-2, покладається на Кварацхелію в ролі центрфорварда та рідше задіює вінґерів, чим дає певний простір для суперника. Тим не менш, безглуздо радіти — команда організована та дисциплінована, намагається якомога швидше "заповнити" участки поля, обережна у фазі оборони, причому захищаються усі гравці без винятку.

Підсумок

Віктор Циганков, Віталій Миколенко, Володимир Бражко, Олександр Піхальонок, Руслан Маліновський, Андрій Лунін, Олександр Зінченко, Тарас Степаненко та Андрій Ярмоленко недоступні для Сергія Реброва. Запрошені новачки — це добре, але думаємо, ніхто не буде сперечатися: є деякий острах за майбутню зустріч.

Це, безумовно, виклик для України — ми в такому становищі, де категорично заборонено кимось чи чимось нехтувати. Букмекери малюють перемогу "синьо-жовтих", ми це допускаємо, проте не впевнені в її легкості — Грузія мотивована, знає цінність Ліги націй, цей турнір їй потрібен. Ніхто не певен, яким буде відбірковий цикл до ЧС-2026, й можливо третьосортне змагання, нашвидкоруч вигадане УЄФА, посприяє поїздці до США, Канади та Мексики.

Ребров не має права відступати, адже потенційна поразка, швидше за все, позбавить його шансу на лідерство в групі. Якщо ж, не дай Боже, ми оступимося, то на пресконференції пролунає правдивапричина: травми, травми та травми. Готові побитися об заклад, що в іншому випадку Івана Калюжного б не викликали, та і ставка на Олександра Назаренка затрималася. І скажіть, що це не так.