1 month ago
18
ARTICLE AD BOX
Україна сперечатиметься із Бельгією за можливість присутності в Дивізіоні А Ліги націй. Цінність поточного завдання підлягає сумнівам, про що ми міркували в одному із матеріалів, але воно є — Сергій Ребров мусить вдруге побачитися зі знайомим та досі складним конкурентом.
Що для нас готують? Розповідаємо.
Загальна історія
Чимало хто асоціює Бельгію винятково із так званим "золотим періодом", який тривав із 2014-го по 2018-й. Але це стовідсотково не все — хоча б тому, що є набагато різнобарвніша сторінка, написана у 1970-х-1980-х.
Команда не завжди кваліфікувалася на великі турніри (що в п’ятидесятих, що дев’яностих, це ж простежувалося в нульових — наприклад, була відсутньою на ЧС-2006 та 2010), але таки принесла гучну славу.
У 1972-му колектив став півфіналістом домашнього Євро, спасував ФРН (1:2), зате відігрався на Угорщині (2:1) та таким чином порадував уболівальників третім місцем (це солідно, враховуючи, що до цього усі чемпіонати Європи були пропущені).
Через вісім років покоління, де виблискували Жан-Марі Пфафф, Рене Вандерейккен та Ян Кулеманс, взяло ще вищу планку. ЧЄ-1980 запропонував розширення формату, із двома груповими етапами, й Бельгія впоралася із місією — обмінялася точними ударами з Англією (1:1), дотисла Іспанію (2:1) та провела зручну "суху" нічию з Італією (0:0). Оскільки тоді плейоф ще не передбачався, хлопці Гі Тіса, як лідер квартету 2, автоматично вирушили до фіналу, де, на жаль, загальмували на знайомих німцях (1:2).
На ЧС-1986 все вертілося навколо геніальності Дієго Марадони, проте і бельгійці піднесли сюрприз. Який не особливо читався по ходу Мундіаля — Гі Тіс привіз перевірених Пфаффа та Кулеменса, але "червоні дияволи" ледь не наблизилися до краху. Поразка Мексиці (1:2), невпевнений обіграш Іраку (2:1), нічия з Парагваєм (2:2) — перформанс натякав на майбутній провал.
Бельгія пролізла до 1/8-ї завдяки відносно кращій грі серед решти третіх збірних, а далі видала матч, який добре пам’ятають глядачі зі стажем — здолала Радянський Союз 4:3, як вважається, зі спірним суддівством. В чвертьфіналі вдалося залишити позаду Іспанію (1:1; 5:4), а от у 1/2-га повністю перетворилася на бенефіс Марадони, що зі свого боку відвантажив дубль.
Тому так — не все обмежується новітньою епохою. У 2014-му відбулася, так би мовити, проба пера — Компані, Вертонген, Де Брюйне, Азар та Лукаку були зупинені перспективнішою Аргентиною (0:1); через два роки ця ж банда перечепилася за куражний Вельс (1:3).
ЧС-2018 приніс бронзові медалі, що годяться для визнання, але відтоді тиск тільки посилився. Було відчуття, що Бельгія здатна та повинна дивувати ще, а натомість Євро-2020 та ЧС-2022 показали регрес та відсутність конкретної тренерської думки (дивно, що Роберто Мартінес не просто тримається на плаву, а ще й був "завербований" Португалією).
Історія зустрічей із Бельгією
Бельгія трапилася нам у третьому турі на Євро-2024. Опонент підійшов до очної дуелі із трьома балами — до цього сенсаційно поступився чудово організованій Словаччині (0:1) та частково реабілітувався обіграшем Румунії (2:0).
Ми теж набрали аналогічну кількість очок, втім, володіли гіршими позиціями. Так, все зіпсував скандальний "вліт" на початку дистанції. Ось ті 0:3, які хочеться викреслити із пам’яті, і дали про себе знати, коли збереження на форумі (та ще й із шансом виходу із третьої сходинки) вирішувала різниця забитих та пропущених.
Після Словаччини (1:0) нам потребувалася тільки перемога, однак матч пройшов у режимі "одні не хочуть, а інші не можуть". Доменіко Тедеско усвідомлював, що немає нагальної потреби старатися та ризикувати, а "синьо-жовтим" банально не вистачило класу та фарту (от хто знає, як би все повернулося у випадку реалізації моменту сам на сам Георгієм Судаковим).
Із фінальним свистком залишився неприємний післясмак — Україна стала першою в історії, хто накопичив 4 пункти, але все одно покинув змагання, а "червоні дияволи" отримали на горіхи від своїх же фанатів. Показово, що в 1/8-й збірна вилетіла від напівмертвої Франції.
Сучасний стан
- а) тренер
У кінці січня Бельгія отримала нового тренера. Наголосимо, що Доменіко Тедеско позбулися не за провал у Лізі націй (тоді б не зволікали та зробили це одразу після поразки Ізраїлю в листопаді). Колишній керманич "Шальке" та "РБ Лейпциг" неодноразово згадувався у контексті зруйнованої довіри в роздягальні, не продемонстрував якісного ігрового росту та був логічно виставлений за двері. Очевидно, що всі сторони зайшли у глухий кут, й у місцевій федерації пожертвували найслабшою фігурою.
Руді Ґарсія ніколи не працював з інститутом збірних та є винятково клубним фахівцем (не бачимо жодної проблеми, це ж не навпаки). Дуже досвідчений — перебуває у професії із 1994-го, брав чемпіонство з "Ліллем", збудував симпатичну "Рому" середини 2010-х, на чолі "Ліона" бив "Манчестер Сіті" та не "вивіз" "Наполі", який перегорів із відходом Лучано Спаллетті.
Відзначимо, що звільнення із Неаполя не особливо вдарило по іміджу — все ж алленаторе на момент листопада 2023-го йшов четвертим, й головна причина розриву, якщо вірити журналістам, полягала у відірваності від футболістів (не обійтися і без імпульсивності Ауреліо Де Лаурентіса).
З упевненістю заявляємо, що Ґарсія вчиться на помилках — наразі активно комунікує. Француз ще навіть не дебютував на містку, а вже здійснив важливу річ — залучив Тібо Куртуа. Так, не зовсім красиво вийшло із Куном Кастельсом, що стояв на "брамі" під час Євро-2024 та відреагував на камбек "реалівця" завершенням міжнародної кар’єри, але Руді насамперед зацікавлений у власних порядках та досягненні результату.
З урахуванням того, що Де Брюйне та Лукаку також на місці (хоча попередньо намагалися уникати Тедеско; Ромелу просив його не викликати, апелюючи бажанням адаптуватися до "Наполі", хоча роками під крилом Антоніо Конте), то це лише вказує на нормалізацію стосунків.
Ґарсія віддає перевагу малюнку 4-3-3, проте сумнівно, що ламатиме схему 4-2-3-1, до якої так звикли бельгійці. Ймовірно, що спеціаліст і встиг познайомитися зі здібностями підопічних, однак ми не віримо, що він вигадає щось екстраординарне в стратегічному плані. Ключова загроза таїться у мотивації — Руді прагне гарно стартанути, стара гвардія, схоже, вдячна за довіру, завжди легше починати з чистого аркушу.
- б) команда
Ґарсія зібрав майже усіх доступних виконавців. Справедливий крок — прибулому тренеру краще реагувати на запити суспільства. Це, повторимося, вагомий аргумент, чому кокурент має шанс обійти нас у гонитві за Дивізіоном А.
Хто викликаний? Окрім перерахованих Куртуа, Де Брюйне та Лукаку із найбільш помітних відгукнулися Тома Меньє, Жеремі Доку, Юрі Тілеманс, Ханс Ванакен, Леандро Троссард, Алексіс Салемакерс, Шарль де Кетеларе, Доді Лукебакіо та Міші Батшуаї.
Є дебютанти — 22-річний воротар Сенне Лемменс (завдяки йому "Стандард" в претендентах на чемпіонську групу Жупіле Про-ліги), 28-річний Браян Хейнен (центрхав капітанить в "Генку"), 24-річний універсал Ніколя Раскін (розриває із "Рейнджерс") та 17-річний хавбек Жорті Мокіо (потроху підпускається до основи "Аякса").
Чи когось забуто? Із розширеного списку відсіяно Дріса Мертенса, Акселя Вітселя, Крістіана Бентеке та Амаду Онана. Якщо розібратися, то все прогнозовано — Вітсель та Амаду ротуються у "Атлетіко" та "Астон Віллі" відповідно та не мають багато хвилин.
Крістіан Бентеке? Чи потрібен форвард, нехай і забивний, із американського "Ді Сі Юнайтед"? MLS дозволяє куражитися навіть посереднім гравцям, які не факт, що допоможуть, коли цього вимагатиме важливіша ситуація (тим паче є Лукаку та Батшуаї із топ-5).
А от до Мертенса, попри 37 у паспорті, ми б придивилися поближче: все ж відтягнутий нападник переживає третю молодість та запалює за "Галатасарай": 5 голів та 18 результативних передач у 42 поєдинках дійсно милують око. Як би там не було, рішення зроблене та не позбавлене сенсу — у травні представнику турецького гранда виповниться 38.
- Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football
Склад Бельгії не без проблем (найслабша ланка — захисна; Ілля Забарний якось переконливіше виглядає на тлі конкурентів), однак до цієї оборони ще треба пробитися. Із середньою лінією все прийнятно (наші експерти чомусь зневажають Де Брюйне, але ви знайдіть серед українців такого ж за класом півзахисника).
Та і хто піддаватиме критиці Лукаку? Довбик ніби забив стільки ж у Серії А (10), схожий за профайлом (таранний стовп), але бельгійський візаві досвідченіший у рази.
Підсумок
У міцності Бельгії сумніватиметься лише дурень. Команда — давно не та, що очолювала рейтинг ФІФА, але і не прохідний суперник, яким слід нехтувати.
Якщо й говорити про слабкості, то не забуваймо, що саме ми не маємо вдосталь козирів. Прикметно, що зараз не лунає риторика, яка спостерігалася напередодні Євро-2024 — щось у стилі "ми здатні дійти до півфіналу". Так, це був напівжарт Судакова та Зінченка, проте він яскраво ілюстрував загальний настрій — тоді вірилося, що Сергій Ребров успішно виступить на турнірі.
Все це різко змінилося, причому без якихось подальших позитивних зрушень — інакше б "синьо-жовті" гарячково не намагалися врятуватися від вильоту в Дивізіон С.
Тобто, для того, щоб здолати Руді Ґарсію, нам доведеться здійснити неабиякий подвиг. Коли у стан "червоних дияволів" повертається один із найкращих голкіперів сучасності, а ми втрачаємо чи не найкреативнішого гравця атаки через допінг, то стає не по собі. Із фаворитом тут все зрозуміло.
English (US)