UA-Футбол представляет соперника сборной Украины: Албания

Україна стартує в Лізі націй та готується до випробування — по інший бік барикад очікує Албанія. Зважаючи на те, що ми випали із першого кошика ЧС-2026 та тепер повинні постійно вигравати, аби повернути минулий статус, то матч із “червоно-чорними” має значення. Але що здатен запропонувати наш конкурент? Приглянемося ближче.

Загальна історія

На перший погляд, нічого цікавого. Втім, якщо копнути трохи глибше, то є прикметні факти. Албанія могла взяти участь ще на ЧС-1934. Причина відмови полягала у фінансових проблемах, тож “орли” зіграли дебютний поєдинок на офіційному рівні тільки по завершенні Другої світової війни.

Перебуваючи на задвірках європейського футболу, часто скасовуючи чи змушуючи скасувати зустрічі з політичних міркувань, Албанія вряди-годи творила неочікувані речі — як от зіграла нічию із ФРН (0:0), чим завадила німцям випередити югославів у кваліфікації Євро-1968 та автоматично залишила “бундестім” без путівки.

В 70-х “орли” через власні переконання проігнорували турніри під егідою УЄФА. Далі вони повернулися, та все одно провалили не один цикл. Взагалі отакі гойдалки “хочу-не хочу”, “буду-не буду” типові для нашого опонента — регіон дуже скандальний, раніше був наскрізь просякнутий фінансовими махінаціями та “договірняками”, а коли у 2008-му владні структури взялися за федерацію, то ФІФА відсторонила країну від змагань, аргументуючи вчинок “важким втручанням”.

Парламент та судові інстанції прагнули покарати Арманда Дуку, очільника АФФ, однак хоч десь спрацювало популістське гасло “спорт поза політикою” — аби уникнути санкцій та ще сильнішого репутаційного удару, держчиновникам довелося піти на мирову із Зеппом Блаттером. Дука утримався в кріслі та в 2023-му був підвищений на тлі відходу Луїса Рубіалеса (памʼятаєте запальний поцілунок Дженніфер Ермосо?) до віцепрезидента УЄФА.

Треба визнати, що спрощення відбіркового циклу розширило можливості для посередніх збірних, й Албанія не стала винятком. Водночас ми анітрохи не применшуємо досягнення — у суперечці за право участі на Євро-2016 “орли” очікувано відпустили Португалію, зате набрали 14 залікових балів й випередили Данію, Сербію та Вірменію. Тут мусимо зняти капелюха.

На основній стадії жереб підкинув Францію, Швейцарію та Румунію, й балканці прогнозовано не перетнули груповий барʼєр. Втім, не сказати, що команда якось зганьбилася — навпаки, спробувала дати бій Джердану Шачірі та компанії (0:1) й, зрештою, добилася свого проти “карпатських хлопців” (1:0). Історичний мʼяч забив Армандо Садіку.

Історія зустрічей з Україною

Команди провели шість зустрічей, й “червоно-чорні” не можуть похизуватися гарною статистикою — були зафіксовані одна нічия та одразу пʼять поразок.

Дебютний поєдинок (0:1) відбувся у березні 1997-го — суперники змагалися в умовах кваліфікації ЧС-1998, й єдиний мʼяч на 40 хвилині організував Сергій Ребров. Що цікаво, у матчі-відповіді (0:1) також відзначився чинний тренер нашої збірної — закрив питання щодо переможця у самісінькій кінцівці.

Подальші двобої теж присвячені відбірковому циклу — просуваючись на ЧС-2006, Албанія спромоглася створити який-не-який опір. У Тирані (0:2) справу вирішили два Андрії, — Русол та Гусін, — а от на дніпровському “Метеорі” (2:2) підопічним Олега Блохіна довелося рятуватися. Шевченко послав мʼяч у роздягальню, Ерйон Богдані вистрелив дублем, й добре, що Руслан Ротань правильно оцінив ситуацію — Іліон Ліка не впорався з потужним дальнім ударом.

У 2016-му та 2018-му сталися два “товарняки”, й тут балканцям зовсім не пощастило — хто зрадіє 1:3 та 1:4? Тоді Євген Коноплянка, Андрій Ярмоленко та Тарас Степаненко залишили глибокі рубці, побачимо, що буде тепер.

Сучасний стан

а) тренер

Впродовж останніх двох десятиліть Албанія стабільно ставить на іноземців. Найбільший внесок зробив італієць Джанні Де Бʼязі — знаходився на посаді майже шість років та гарантував потрапляння на те саме Євро-2016. Віддамо належне ще одному алленаторе, — Едоардо Реї, — а зараз на містку всіма процесами верховодить Сілвіньо.

Бразилець, знаний за виступами в лондонському “Арсеналі” та “Барселоні”, донедавна давав привід засумніватися у профпридатності. Колишній захисник асистував у “Крузейро”, “Спорт Ресіфі”, “Наутіко”, рідному “Корінтіансі” та “Інтернаціонале”, а коли ступив на самостійну стежину, то отримав серйозне навантаження.

Влітку 2019-го Сілвіньо відгукнувся на запрошення Жуніньо Пернамбукано, який виконував обовʼязки спортивного директора в “Ліоні”, проте дотягнув до жовтня. Фахівець розпочав гарними результатами проти “Монако” (3:0) та Анже (6:0), але втратив контроль над роздягальнею й у наступних 7 поєдинках оформив 4 нічиї та ще тричі спасував.

У травні 2021-го південноамериканець прийняв “Корінтіанс”, видав спірні показники (14 нічиїх та 13 поразок в 43 матчах), після чого пішов під свист уболівальників. Тим не менш, навіть така репутація не налякала албанську федерацію — перед Сілвіньо, призначеним у січні 2023-го, поставили завдання щодо виходу на ЧЄ-2024, й, як ми знаємо, воно справдилося.

Вікторії, встановлені над Польщею, Чехією та Молдовою, вивели “орлів” на лідируючу позицію квінтету Е — пряма путівка на континентальний форум, безсумнівно, є головною візитівкою менеджера. Та і безпосередньо на полях Німеччини Албанія сподобалася — забила Італії на 23 секунді й змусила хлопців Лучано Спаллетті неабияк попітніти (1:2), класно запресингувала Хорватію (2:2) та не осоромилася у боротьбі з Іспанією (0:1). Так, Сілвінью задовільнився останнім рядком, однак боровся до кінця — за це можна лише респектнути.

б) команда

Національна команда не здатна швидко генерувати нові кадри, тож це справжнє мистецтво — навчитися грати тими, хто є, та за можливості знайти підкріплення. Сілвіньо впорався із обома завданнями — наприклад, “відкопав” у японському “Кванджу” Ясіра Асані. Про правого вінґера давно забули (залучався до системи збірних ще вісім років тому), й він сповна відплатив за довіру — у кваліфікації Євро-2024 оформив 3+3, а на турнірі віддав результативний пас проти Хорватії (2:2).

Албанії не вистачає імен, проте кожна ланка має ключового виконавця, завдяки якому тримається уся конструкція. У воротах перевірений Томас Стракоша (більш ніж 200 появ у кольорах “Лаціо”), в захисті капітанить Берат Джимсіті; однак, чинний володар кубка Ліги Європи пропустить дуель із Україною, замість нього викликаний резервіст “Бенфіки” Адріан Байрамі.

В середній лінії виокремимо Крістіана Асслані (ситуація в “Інтері” розвивається не наполеонівськими темпами, але нагороди беруться, а досвід накопичується).

Недім Байрамі, здатний відпрацювати по всьому фронту атаки, не особливо сподобався у минулому сезоні, втім запамʼятався на Євро та довів, що може нести загрозу — саме він відзначився найшвидшим голом в історії ЧЄ, коли засмутив Джанлуїджі Доннарумму на 23 секунді. Такий доробок дозволив вигідно продатися — “Сассуоло” відправився до Серії В, а універсал — до шотландського “Рейнджерс”.

Рей Манай розквітнув у турецькому “Сівасспорі”, хоча в албанців жевріє надія, що себе виправдає інший центрфорвард — Армандо Броя побував у “Фулгемі”, тепер орендований “Евертоном” та відновлюється від травми.

Ще слід придивитися до Арлінда Аєті, Ернеста Мучі, Казіма Лачі, Ельсейда Хюсая (“Лаціо” не зміг позбутися фулбека за рішенням Марко Бароні й виключив зі складу, але не варто сумніватися у здібностях футболіста). Також є наш старий знайомий Таулант Сефері — вже колишній гравець полтавської “Ворскли”; до речі, він не єдиний, хто із представників УПЛ запрошувався під знамена збірної — той же Арменд Даллку навіть протидіяв нам у жовтні 2005-го.

Підсумок

За всієї поваги до опонента, Україна має достатньо важелів, щоб вкотре забезпечити позитивний рахунок. Албанія несе небезпеку своїми контратакувальними діями, досить добре організована, проте у нас обʼєктивно кращий ростер, якщо розбирати індивідуальні якості кожного із футболістів.

Враховуючи мотиваційну складову, переконані, що Сергій Ребров пожене “синьо-жовтих” уперед — як не крути, після провального чемпіонату Європи коуч наслухався від журналістів й запевнив, що зробить висновки. Сподіваємося, це справді так, й ми доведемо фаворитизм не тільки на словах.

Фото: Getty Images/Global Images Ukraine