UA-Футбол представляет соперника Динамо (Киев): Лацио (Италия)

Київське “Динамо” лідирує в УПЛ та непогано зарекомендувало себе в кваліфікації Ліги чемпіонів. Так, не вдалося пройти “РБ Зальцбург”, але загалом мало хто дорікнув Олександру Шовковському саме в аспекті якості гри. У футболі таке буває — ти справді демонструєш рівень, проте не досягаєш кінцевого результату.

Й тепер фанати сподіваються, що “біло-сині” не знизять планку та гарно зарекомендують себе в боротьбі з “Лаціо”. Римляни посередньо стартували в Серії А, перебувають в процесі перебудови — можливо, вдасться не осоромитися, або зачепитися за три очки? Пропонуємо детальніше придивитися до “бʼянкочелесті”.

---

Загальна історія

“Лаціо” тільки двічі брав Скудетто, давненько не вигравав нічого вартісного (остання нагорода — Суперкубок Італії в 2019-му), проте сьогодні все одно асоціюється нехай не з грандом, але міцним, претензійним топом. Та і якщо відкинути лірику, то трофеїв вистачає — шістнадцять “чашок” у всіх турнірах підняли “орлів” на четверту позицію, одразу після “Ювентуса”, “Мілана” та “Інтернаціонале”.

“Що з тих Кубків/Суперкубків?” — таке твердження пролітає стовідсотково мимо. Римляни володіють і міжнародними регаліями — в 1998-му наблизилися до тріумфу в Кубку УЄФА (мрія вислизнула із розгромом “нерадзуррі” 0:3), зате в наступному сезоні закрили гештальт.

Просуваючись в Кубку володарів кубків, італійці впоралися із “Лозанною”, “Партизаном”, “Паніоніосом”, московським “Локомотивом” та “Мальоркою” (у вирішальній битві відзначилися Крістіан Вʼєрі та Павел Недвед). Гадаєте, це не престижно? Тоді ж знаменитий Свен-Йоран Ерікссон поповнив колекцію Суперкубком УЄФА — Марсело Салас забив єдиний мʼяч “Манчестер Юнайтед”.

Взагалі кінець 1990-х-початок 2000-х — пік “бʼянкочелесті”. Належне фінансування та правильний менеджмент (ключову роль виконав Ерікссон) допомогли сформувати шикарний склад — Лука Маркеджані, Паоло Негро, Джузеппе Фаваллі, Алессандро Неста, Сініша Михайлович, Дієго Сімеоне, Павел Недвед, Хуан Себастьян Верон, Роберто Манчіні та Сімоне Індзаґі сприймалися зірками.

Не дивно, що впродовж кількох років швед оформив сім трофеїв (нагадаємо, із шістнадцяти загальних), й дуже прикро, що невдовзі все луснуло — концерн “Cirio”, який утримував “біло-небесно-блакитних”, збанкрутував, що зі свого боку спровокувало повальний відхід лідерів та логічне зниження результатів.

Клаудіо Лотіто, який прийшов у 2004-му, врятував “Лаціо” від повного економічного колапсу, але не зумів повернути минулу славу. Амбіції нікуди не поділися, а от на практиці все не так райдужно — за час нової ери клуб лише чотири рази взяв участь у групі ЛЧ.

Фанати, шукаючи винних, вступали в конфронтацію із президентом, але все дарма — функціонер, знаний жорсткою рукою та експресивною манерою, витримав не один удар та досі капитанить на кораблі. Інколи цей самий корабель наближається до успіху, як із Сімоне Індзаґі чи раннім Мауріціо Саррі, інколи несеться бозна-куди із ризиком провалитися за всіма параметрами. Ну, хоч не нудно.

Історія зустрічей з “Динамо”

Команди мірялися силами чотири рази. На груповій стадії ЛЧ 1999/00 “орли” виявилися потужнішими та із 14 балами в активі виграли квартет — там крім “Динамо” розташувалися леверкузенський “Баєр” та словенський “Марибор”.

У Вічному місті нам пощастило відкрити рахунок (Сергій Ребров повів на 68 хвилині), однак вже за кілька епізодів підопічні Валерія Лобановського “горіли” 1:2 — картину догори дригом перевернули Паоло Негро та Марсело Салас. У Києві також сталася трагедія (0:1) — Раміз Мамедов, у бажанні випередити Даріо Марколіна, випадково зрізав мʼяч у власні ворота.

З іншого боку, немає сенсу сперечатися із міццю тодішньої версії “Лаціо” — хлопці гналися за Скудетто, а українці після того, як видали легендарну кампанію 1998/99, дещо перегоріли та довго збиралися докупи. “Динамо” все ж покрокувало до другого етапу, але зробило це без якоїсь феєрії — показово допустило програш “Марибору” та гарантувало участь лише завдяки кращій різниці, встановленій над німцями.

У подальшому “біло-сині” ледь не пробилися до чвертьфіналу (цього разу за однакової кількості очок далі рушив мадридський “Реал”), а от італійці таки застрибнули в плейоф, де поступилися симпатичній “Валенсії” 3:5.

Ще один двобій трапився весною 2018-го в 1/8-й Ліги Європи — напередодні колектив Олександра Хацкевича завдяки правилу виїзного голу залишив позаду АЕК (1:1), а римляни переконливо здолали бухарестський “Стяуа” (5:2).

На диво, очний матч на “Стадіо Олімпіко” вийшов рівним (2:2) — господарі двічі засмутили Дениса Бойка, стільки ж разів із сітки дістав і Стракоша. Причому наше виконання — просто “беліссімо”: пʼятка Віктора Циганкова та дальній удар Жуніора Мораєса заслужили на звання “окраса вечора”.

Прикро, що на НСК “Олімпійський” подібний настрій не простежувався геть близько — “Лаціо” постійно пресингував, йшов уперед та поступово “задушив” суперника. Активність досвідченого Лукаса Лейви та Стефана де Врея принесла дивіденди й поставила крапку для Хацкевича; щоправда, бʼянкочелесті раділи недовго — в наступному раунді їх перестріляв драйвовий “РБ Зальцбург” Марко Розе (5:6).

Сучасний стан

• а) тренер

2024-й — рік інтенсивних змін на тренерському містку. В березні Мауріціо Саррі зрозумів, що вичерпався, та попросився на вихід, а на початку червня клуб уже сам попрощався із Ігорем Тудорем. Хорват добре завершив сезон, — 6 перемог, 3 нічиї та 2 поразки, — але мав претензії до майбутньої комплектації складу, що не сподобалося його роботодавцям (все в стилі Клаудіо Лотіто).

Зараз на містку верховодить 61-річний Марко Бароні, відомий у минулому центрбек “Падови”, “Лечче”, “Наполі” та “Болоньї”. По закінченні карʼєри керував молодіжкою “Ювентуса” (із Даніеле Руґані тріумфував у Примавері 2012/13) та навіть розглядався в ролі наступника Антоніо Конте. Діючи самостійно, намагався зберегти “Сієну”, “Беневенто” та “Фрозіноне” в еліті, втім, з двома останніми проєктами не втримався.

В 2021-му прийняв “Лечче” та забезпечив промоушн із лідируючої сходинки (71 заліковий пункт). Що важливо, “жовто-червоні” знайшли у собі ресурси, аби одразу не вилетіти — по ходу дистанції впоралися з “Аталантою” (2:1), “Лаціо” (2:1), дали бій “Наполі” (1:1), “Мілану” (2:2) та “Ромі” (1:1). На фініші Бароні міг похвалитися 36 очками — це на пʼять більше, ніж у “Верони”, яка змагалася за виживання та добилася свого завдяки обіграшу “Спеції” у стиках (3:1).

Туди, власне кажучи, алленаторе і відправився, причому на відміну від Марко Дзаффароні, спокійно уникнув падіння в Серію В. Прикметно, що в кампанії 2023/24 “мастифи” посіли тринадцятий рядок та обігнали знайомий “Лечче” — так, в обох рівна кількість очок (по 36), зате у “Верони” краща різниця забитих та пропущених. Дрібничка, а приємно.

Бароні справедливо заслужив на виклик, та поки що посередній у Римі. Помилки для новачка — це абсолютно прийнятно, головне не втратити контроль. В пʼяти турах “орли” нокаутували “Венецію” (3:1) та “Верону” (2:1), мали чудову нагоду повторити це ж саме із “Міланом”, проте відпустили ситуацію (2:2). 1:2, встановлені із “Фіорентиною”, теж з особливим прикрим присмаком — “Лаціо” підсумував перший тайм мінімальною перевагою, а потім розгубився під натиском Альберта Гудмундссона та спасував 1:2.

Ми не готові (та й не радимо) спускати собак на цього фахівця. Марко прославився відшліфованою обороною в “Лечче” (вибудував шостий захист та, як ми переконалися, успішно протистояв грандам), однак все ж ніс відповідальність за локальні завдання. “Лаціо” пропонує більші можливості, й Бароні по-тихеньку вчиться; водночас це прекрасний тактик, який вміло оперує схемами та створює достатню глибину, аби його команда не розсипалася із легкістю карткового будиночку. Треба практика та віра.

• б) команда

Влітку “Лаціо” провів точкову трансферну кампанію — запросив таких гравців, як Маттео Ґендузі (13 млн євро, повноцінно викуплений у “Марселя”), Лум Чауна (10 млн євро, із “Салернітани”), Тіждані Нослін (8,90 млн євро, із “Верони”), Фісайо Деле-Баширу (2 млн євро, орендований із “Хатайспора”), Самуель Жиго (500 тис. євро, орендований із “Марселя”) та Філіпі Бордон (500 тис. євро, із “Ферровіарії”). Також є кілька вільних агентів та залучених з академії, але всі вони не настільки відомі та поки що направлені на розширення лави запасних.

Що стосується продажів, то насамперед пішли Луїс Альберто (10,5 млн євро, в “Аль-Духіляль”), Луїш Мишиміану (8,10 млн євро, в “Альмерію”), Рауль Моро (2,5 млн євро, у “Вальядолід”) та Чиро Іммобіле (2 млн євро, в “Бешикташ”). Низка імен подалася в оренди (наприклад, колишній “донеччанин” Маркос Антоніо), або взагалі втратили актуальність в очах тренерського штабу — той же Феліпе Андерсон безкоштовно приєднався до “Палмейрас”).

Можна сказати, що зараз “орли” оновлюються, й це в купі із недавно прибулим Бароні дає дисбаланс. Але який сенс вимагати, якщо адаптуються і коуч, і роздягальня? Наголосимо ще раз: за відповідних обставин “Лаціо” має право на похибку та індульгенцію від суспільства.

Адам Марушич, Іван Проведель, Алессіо Романьйолі, Маттія Дзаканьї, Мануель Лаццарі знаходяться на місці, й одна із їхніх місій полягає у тому, аби швидше інтегрувати новачків до обойми. Наприкдад, Булай Діа, взятий у “Салернітани”, уже встиг забити 2 голи — “Мілану” та “Вероні”.

Підсумок

“Динамо” подобається стартом в УПЛ (як-не-як, лідер) та вселило надію у кваліфай-раунді ЛЧ. Водночас лише дурень спише “Лаціо” — ця команда хоч і тримається в середині таблиці, але контролює перебіг подій; за хорошого розкладу потенційні три очки виведуть її до зони єврокубків. Не слід забувати, що динаміка, фізична підготовка та організованість, запропонована Серією А, краща — відповідно, не слід дивуватися, чому римляні наділені статусом фаворита. Не беззаперечного через фактори, описані в матеріалі, але здатного взяти своє.

Ми допускаємо, що кияни можуть перемогти (у футболі трапляється всяке), але не не надто віримо у такий сценарій. Втім, охоче “топимо” за варіант нічиєї — раніше Олександр Шовковський довів, що витискає результат із суперників, обтяжених своїми проблемами.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine