2 days ago
4
ARTICLE AD BOX
Кілька тижнів тому футбольна громадскість України дізналася про зникнення на передовій колишнього гравця "Прикарпаття", "Динамо", "Дніпра", "Чорноморця", "Волині" та збірної України Романа Максимюка. Нині він є одним із тих, хто пропав безвісти під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини у районі Покровська Донецької області. Востаннє 50-річний Максимюк виходив на зв’язок більше двох місяців тому – 29 січня. Відтоді про його подальшу долю нічого не відомо.
У нашому футболі Роман Максимюк залишив яскравий слід завдяки впевненій і доволі ефективній грі як на клубному рівні, так і у національній збірній. Він завжди віддавався грі максимально, проявляв свій бійцівський характер у кожному матчі. Саме ці, як й інші його чесноти, підкупали різних тренерів, котрі були раді мати у своїх лавах цього футболіста. Одним з них був колишній гравець київського "Динамо", а потім головний тренер донецького "Шахтаря" Анатолій Бишовець, який у другій половині 90-х працював у санкт-петербурзькому "Зеніті". Та команда мала у своєму складі велику кількість вихованців українського футболу, а її капітаном був нинішній керманич "Кривбасу" Юрій Вернидуб. У розмові з кореспондентом UA-Футбол він пригадав про спільні виступи з Максимюком.
- Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football
- Якщо людина грала у свій час у київському "Динамо" та "Дніпрі" у Валерія Лобановського та Євгена Кучеревського, то такий факт говорить лише про те, що це був сильний футболіст. Його головними якостями були дуже хороша швидкість, відмінна гра лівою ногою, дотепні передачі та удари по воротах. Максимюк ніколи не боявся боротьби, завжди йшов до кінця. У нього було чимало чеснот, які дозволяли йому грати у великих клубах. І не просто грати, а бути у кожній з команд лідером.
- Пам’ятаєте появу Романа Максимюка у вашій команді?
- Тонкощів його переходу до "Зеніту" не знаю. Я був тоді футболістом, тож про подібні речі ми не розмовляли. Проте добре пам’ятаю, що він приїхав в команду з Івано-Франківщини. Тоді я був дуже задоволений, що нас, українців, у команді стає все більше і більше. Крім нас з Максимюком у "Зеніті" тоді грали ще й Сергій Попов, Олександр Горшков, Геннадій Попович, Олександр Свистунов, Володимир Лебідь, потім був ще й Олександр Бабій.
- Доля була схильна до Максимюка у професіональному плані, а от у житті йому довелося пройти через багато випробувань. Війна стала одним із них…
- Можу висловити йому велику подяку, як воїну. Максимюк дійсно смілива людина. Тим більше, що його ніхто не забирав до ЗСУ – він сам пішов на фронт, за покликанням свого серця. І воював на найгарячішій точці. Те, що він пропав безвісти, ще ні про що не говорить. Хочеться вірити, що він живий і з ним все добре. Так іноді буває на війні. Дай Боже, щоб так воно і було. Особисто я хочу підтримати родину Романа і закликати її продовжувати надіятись, що він живий і через певний час повернеться. Можливо, він знаходиться у ворожому полоні. Все може бути. Тяжко про це говорити… Проте це наше сучасне життя, і його слід сприймати таким, як воно є. Путін розповідає, що начебто він хоче миру. Але насправді ніякого миру він не хоче. Єдине, що йому хочеться, так це бути імператором і просто знищувати українську націю, кожного з українців і українок. Так, як Гітлер знищував євреїв. Те, що відбувається нині в Україні можна порівняти з тим, що відбувалось із цією нацією під час Другої світової війни.
English (US)