"Кто выживет, тот будет играть". Экс-хавбек Динамо рассказал о нагрузках Лобановского

Відомий у минулому хавбек "Динамо" Олександр Хацкевич згадав про навантаження, які давав команді Валерій Лобановський.

– Коли Лобановський повертався з Близького Сходу, футболісти чекали на зустріч деспота. Але побоювання, як можна зрозуміти, не справдилися.

– У Руйті у нас з першого дня було по три тренування: пробіжка до сніданку, тренування після сніданку та вечірнє заняття. Коли на п'ятий-шостий день почали нити, що важко, Дем'яненко сказав, що ми вже працюємо більш систематизовано. "Коли ми були молодими, деякі досліди Валерій Васильович на нас ще проводив", – казав Анатолій Васильович. Вже пізніше, познайомившись із Володимиром Мунтяном та Володимиром Онищенком, зрозумів, що нам порівняно з ними було зовсім легко. На них Зеленцов, Базилевич та Лобановський проводили експерименти – хто виживе, той гратиме. Наше покоління, можна сказати, скористалося цими напрацюваннями.

– Каладзе на першому зборі в Ялті начебто втрачав свідомість.

- Так, звичайно, що легко теж не було. На першому зборі в Руйті кожен з нас мріяв лише про одне – дістатися ліжка. Не було навіть бажання та сил іти обідати. Змінилося все: обсяги, інтенсивність тренувань. Коли Лобановський прийшов, то сказав: "Сучасний футбол – добре. Але ми не зможемо перемогти "Реал" за рахунок класу. Насамперед повинні всіх перебігати". Втім, бігати можна навчити будь-кого. Вважаю, що ми заграли, оскільки команда мала дуже високий інтелект, гарний технічний вишкіл, кожен гравець доповнював один одного.

Ось Каха, коли прийшов, спершу не міг витримувати навантажень. Але одразу було видно, що це гравець, що він швидко навчався, має сильну технічну підготовку. Каладзе було тяжко ще й тому, що він потрапив під ці навантаження влітку, під спеку. У нас вже був певний фундамент, і ми переносили навантаження легше. Початківцям витримувати цю неспеціальну роботу, якій давалося дуже багато, було надто складно. Не кожний витримував. Пам'ятаю, як до нас приїхав хлопець із московського ЦСКА. На третій день він вставив палець у двері та цими дверима, щоб травмуватися. "Більше так не можу. Я хочу з м'ячем працювати. А три дні на м'яч не було й натяку", – каже. "Потерпи, ще чотири дні і побачиш м'яч", - втішаємо. Думаю, розумієте, що ці навантаження важко давалися не лише фізично, а й психологічно.