"Было очень много моментов, к которым я не привык и которые меня удивляли": Рац - о периоде выступлений за Ференцварош

Колишній футболіст київського "Динамо" Василь Рац пригадав свій період виступів за "Ференцварош" (Угорщина), а також розповів чим займається зараз.

– Далі мені поступила пропозиція з угорського "Ференцвароша". Але буквально перед від’їздом я сильно захворів. Потрапив у лікарню. В мене паралізована була ліва сторона. Спочатку я не хотів давати знати про мою хворобу угорцям. Думав, вилікуюсь, і тоді поїду. Але в лікарні тоді навіть шприців не було.

Тому я вирішив далі лікуватися в Угорщині. Я відправив в Угорщину свої виписки по лікарні. Не дивлячись на мою хворобу, вони підписали зі мною контракт на два з половиною роки. Але я так і не зміг повністю відновитися. Думаю, якби я в свій час підписав контракт з "Глазго", то я б і не захворів. І тоді все було б по іншому.

– Як складався тренувальний процес в угорському клубі?

– Там було дуже багато моментів, до яких я не звик і які мене дивували. Які були не професійними. Наприклад, у нас заплановано два тренування на день. Після ранкового в роздягальні гравець міг сказати тренерові, що важке було тренування, втомилися всі трохи, ноги підсіли… Можна відмінити вечірнє тренування? Тренер погоджується. А я сиджу і думаю, як це можна. Спробував би я таке Лобановському сказати. Боюсь навіть уявити його відповідь. Ну і з тренером всі на "ти". Теж для мене було незвично та дивно.

Також дивно було, що вони перед грою могли за гроші говорити. Що, наприклад, за наступну гру дають сто тисяч форинтів, то ж потрібно краще грати… Як можна перед грою думати про гроші? Ти про гру маєш думати.

Контракт з "Ференцварошем" я розірвав достроково. Я розумів, що не можу вже так грати як раніше. І вирішив піти у бізнес. Місцеві бізнесмени, знаючи мене, знаючи що я можу допомогти, запропонували мені роботу. Я погодився і почав продавати гранули поліетилену та поліпропілену виробникам в Україні.

Вже років п’ятнадцять, як я не займаюся тим бізнесом. В мене є інший бізнес, я представляю інтереси одного з чернівецьких заводів.

– Що Вас наразі пов’язує з футболом?

– Приблизно півроку тому мені запропонували працювати в Мункач-академії. Це проект, який стовідсотково фінансується Угорщиною. Я там є куратором передакадемічних груп.

– Я так розумію, що Ви тут працюєте не стільки заради грошей, скільки заради футболу?

– Звичайно. В першу чергу заради футболу. Я тут спілкуюсь з дітьми, шукаю, кого запросити на перегляд. З батьками їхніми вирішую всі питання. Їздимо на турніри в Румунію, Угорщину з цими дітьми. При цьому всі вони знаходяться на повному забезпеченні академією. Триразове харчування, навчання, форма та всі витрати на турніри. Батьки нічого не оплачують.

– Які цілі ставить перед вами власник академії?

– Якісний навчальний процес. Навчити дітей грати у футбол, а найкращим дати змогу грати в професійному клубі Угорщини. На турнірах селекціонери спостерігають за дітьми. За останні тижні троє діток 2010-го р.н. вже переїхали до Угорщини і тренуються в Кішварді.