NYT випустив репортаж із Курщини, де "Україна вторглася в Росію": у МЗС відреагували

Американське видання The New York Times 12 липня опублікувало репортаж із прикордонних з Україною районів Курської області РФ, над якими росіяни відновили контроль, при цьому журналістку супроводжували бійці "Ахмата". У МЗС України назвали матеріал маніпуляцією рівня Волтера Дюранті.

Джерело: The New York Times, речник МЗС України Георгій Тихий у соцмережі Х

Деталі: Матеріал NYT має заголовок "Пейзаж смерті: що залишилося там, де Україна вторглася в Росію" й починається з речення "Минулого року Україна перетворила куточок Росії на поле бою. Тепер це місце спустошення та смерті".

Зазначається, що журналістка Нанна Гейтман провела шість днів у прифронтових районах Курської області РФ, де її супроводжували члени російського спецпідрозділу "Ахмат", які евакуювали населення з цієї території.

"Коли я відвідала цей район у березні, поля були всіяні тушами корів та свиней, а також трупами мирних жителів та солдатів. Форма, яку можна було побачити серед полеглих, була переважно російською", – йдеться у тексті.

Водночас зазначається, що "бої навколо мирних жителів, які перебували тут у пастці, тривали місяцями, включаючи бомбардування російськими військовими".

Авторка пише, що руйнування підігріли гнів у громаді проти російської влади, а також проти України та її західних союзників.

Журналістка зазначає, що Курщина "є рідкісним місцем у цій війні, де російські мирні жителі опинилися під контролем українських військ, тоді як великі території України досі залишаються окупованими Росією". Разом з тим, у тексті немає згадок про руйнування й вбивства цивільних на окупованих Росією територіях, як і про те, що українська операція на Курщині стала відповіддю на роки неспровокованої жорстокої війни РФ проти України.

Авторка цитує жительок Курщини, одна з яких говорить, що, оскільки українці не могли дістатися до Москви, то "вдарили по своїх, по своїх сусідах", бо "половина наших родичів – українці".

Інша жителька, яку цитують в матеріалі, називає причиною війни розширення НАТО й характеризує українців як "жертв пропаганди, яка звинувачує в усьому" правителя РФ Володимира Путіна.

У тексті йдеться, що російські чиновники та ЗМІ звинувачують Україну в смертях цивільних на Курщині, однак рідко надають докази. При цьому наводиться заява Сил оборони України про те, що українські військові повністю дотримувалися норм міжнародного права на Курщині.

Журналістка також відзначає, що люди, з якими вона спілкувалася і які перебували в Суджі "під час окупації", загалом повідомляли про шанобливе ставлення українських військ у місті, зокрема про певну медичну та іншу допомогу.

У матеріалі йдеться, що, утримуючи територію на Курщині, українські військові сподівалися "відвернути російських солдатів від боїв всередині України та забезпечити собі козир у майбутніх переговорах".

У тексті також зазначається, що місцеві жителі сподівалися, що президент США Дональд Трамп "змусить нас до миру", а тепер сподіваються, що Путін виконає обіцянку відбудувати Курську область. Один з місцевих жителів навіть наводить приклад Чечні, яка була зруйнована російською владою, а потім там "відбудували найсучасніші міста".

Велика частина матеріалу присвячена розповідям бійців "Ахмата" про те, як вони пройшли до Суджі трубою газопроводу і як потім лікувалися від отруєння.

При цьому журналістка наводить слова бійця "Ахмата", який визнає, що на Курщині "вперше в житті побачив цивільних, які вийшли нам назустріч, обійняли нас, плакали", оскільки зазвичай на окупованих територіях України до них ставилися як до окупантів.

Речник МЗС України Георгій Тихий обурився публікацією.

Пряма мова Тихого: "Той, хто в The New York Times вирішив, що розумно буде публікувати матеріали разом із російськими військовими злочинцями, прийняв найдурніше рішення. Це не баланс і не "інша сторона історії". Це просто дозвіл російській пропаганді вводити аудиторію в оману. Сумно бачити, як маніпуляції рівня Дюранті повертаються в NYT".

Довідково: Волтер Дюранті – англо-американський журналіст, який впродовж 14 років (1922—1936) очолював московське бюро The New York Times, взяв у 1929 ексклюзивне інтерв'ю у Йосипа Сталіна, у 1932 за серію репортажів з СРСР здобув Пулітцерівську премію в журналістиці й наполегливо заперечував Голодомор у своїх роботах.